Tag Archives: презентація

Ефіопія – країна щастя

Коли поетове ім’я перетворюється на бренд, коли його тексти приваблюють читача, але їх уже намагаються увіпхнути у шкільну програму, то настає час, коли пишеться так, як хочеться, а не трендово чи тенденційно.

19 лютого у київській книгарні «Є» Сергій Жадан презентував нову книжку, яка називається «Ефіопія».

Зала повнилася охочими побачити й почути поета. Нині «на Жадана» приходять і підлітки, і студенти, і старші люди. Нині Жадану несуть квіти і з десяток примірників на автографи. Нині він п’є воду з горілчаної пляшки поміж читанням поезій – і ніхто не знає достеменно, чи воду він п’є.

Це не вихід в тираж. Це слава.

На презентації Сергій Жадан розповів, як років з п’ять тому читав вірші на «Україні без Кучми»: читаєш кілька рядків, потім десятитисячний натовп починає густи, увага розсіюється, замовкаєш і кидаєш політичні слогани у цей вир, і вир їх підхоплює, а потім маєш п’ятнадцять секунд тиші, щоб читати далі.

Цей натовп був уважнішим – можливо, тому, що у книгарні не погудеш і сконцентруватися тут легше. Журналісти спалахами фотокамер створювали атмосферу шоу. Дівчатка із затуманеними очима слухали вірші і здавалося, що якби дійство відбувалося на майдані, то кофтинки рвалися б, мов на концерті культового гурту (і тут необхідно додати, що Жадан належить до секс-символів не нарцисичних, але харизматичних: не заграє, а просто є). Давніші прихильники творчості митця прохали почитати твори з попередніх книжок. «Творча молодь», тобто літературна богема, «тусувалася». Ті з гостей, яким через відсутність місця довелося розташуватися у другій залі книгарні, слухали голос Жадана з заплющеними очима – щоб уже зовсім ніщо не відволікало.

Жадан читав свої тексти так, як і багато разів до того, – ритмічно, скандуючи, без папірця. Аудиторія реагувала настільки жваво й захоплено, що могло здатися: навіть якби він, суто по приколу, десь посередині вірша зацитував би інструкцію до мікрохвильовки, то підміни й не помітили би, бо виступ цього поета – завжди перфоменс, а його тексти – це поезія аудіальна, тобто призначена для слухання і, відповідно, для читання уголос.

Але Сергій Жадан все ж дорослішає (це вам, шанувальники, не період часопису «Гігієна», коли опублікували листування Куліша й Шевченка), а отже, хуліганства не було. Був тільки коментар до прецеденту з книжкою Олеся Ульяненка «Жінка його мрії»: письменник сказав, що Ульяненко обов’язково повинен розпочати та виграти судовий процес проти Національної експертної комісії та ініціював збір коштів серед гостей заходу для оплати відповідних послуг юриста.

Ще однією традиційно цікавою частиною презентації книжки Сергія Жадана стало спілкування між митцем і глядачами у форматі «запитання – відповідь». Виявилося, що поет любить свою збірку «Марадона»: «ніхто її не розуміє, а я її люблю». «Ефіопія» – книжка не найкраща з написаного, але хороша. Цього року Жадан планує видати ще книжку прози, яку наразі дописує. А ще він колись украв книжку в бібліотеці піонертабору – Кортасара у перекладі Покальчука з помітками піонерів.

На завершення Жадан декламував «Лівий марш» з книжки «Anarchy in the Ukr». Слухачі не посміхалися. Політика справді всіх дістала. Може, тому нова книжка Сергія Жадана – тонка, з обкладинкою без політичної символіки і названа на честь далекої країни примарного щастя?.. («а матеріал вийшов хороший, короткий, а головне – чесний»)

Джерело: http://sumno.com/reportage/efiopiya-krajina-schastya/
Автор: Ольга Півонія

Київська «Ефіопія» Сергія Жадана

Морозне 19 лютого. У київській книгарні з кодовою назвою «Є», нема й де яблуку впасти. Код розгадали столичні шанувальники творчості Сергія Жадана. Сила-силенна, виключно україномовної публіки.

Товариство гуде, біля входу не проштовхнутися, а на полицях літновинки вже й слід прохолов. Аж тут з’являється сам винуватець збіговиська: «Доброго вечора, і якщо вам там тіснувато, то прошу ближче, можна й на сцену».

У залі тиша, у повітрі флюїди радощів, і все так гармонійно пасує до палітурки, на котрій зображення прапору країни північної Африки. «Ефіопія» – таку назву дістало нове творіння Жадана. Це книга віршів та ессеїв, що складається з трьох розділів: «Кочегари», «Поети» та «Коментарі». Власне, лише з двома першими розділами автор й знайомив присутніх на презентації. Посилаючись на чималий обсяг еcсеїв зачитати котрійсь із них поет відмовляється.

«Не найкраще й не найгірше», – об’єктивно оцінює власну збірку письменник. В строкатій «Ефіопії» переплітається бурлеск, точніше назвати б його стьобом, із соціальною проблематикою. Перше викликає посмішку, друге ріже око й слух своєю невідворотною реальністю. На авансцені долі Жаданівських роботяг, моряків, перевершених китайців, повій, монашок, поетів. «Ефіопія» – це інша планета, дефект якої лише один – це усі вони, вищезгадані. Схоже, Жадан дорослішає – з’явились речі, до яких він став ставитись серйозно. Менше стьобу ніж звичайно в темах «Смерть», тим паче, коли то стосується скону поетів. Променем сонця в долі Жаданівських поетів є єдність, тільки от, не така, як у Жаданівських китайців.
Поділився автор й тим, що низку віршів покладено на музику харківського інді гурту «Собаки в космосі». З ними співпрацює письменник не вперше.

Після завершення знайомства з останнім читвом, автор повертається до улюбленої «Марадони». На питання чи то прохання прочитати на пам’ять щось окрім власного Жадан одразу починає декламувати вірш Рильського. Так в ненапряжній, без африканського сонця, проте теплій, порівняно з завіконною, атмосферою пройшла презентація збірки.

«Ефіопія» – читво лаунжеве й не потребує особливого налаштунку. На сторінках життя в режимі он-лайн з опроміненими ефіопами, сказав би радше, із нами.

Джерело: http://bookvoid.com.ua/events/pesentation/2009/02/20/070829.html