Tag Archives: інтерв’ю

Сергій Жадан: «Для декого в цій країні свобода – це можливість не змивати за собою в сортирі»

31 серпня на «Буквоїді» відбувся чат із письменником Сергієм Жаданом. Подаємо його стенограму.

Слава 11:17:56 Привіт, Сергію. Як ви ставитись до молодих поетів-двітисячідесятників чи є в них майбутнє чогось досягти?

Ставлюсь добре, хоча не зовсім розумію, хто це такі. Якщо це сьогоднішні двадцятирічні, то в будь-якому разі ставлюсь добре, гадаю в них є всі шанси повчитись на помилках «двохтисячників». Не говорячи вже про помилки «дев’ятдесятників».

Amnesia 12:31:12 Чи можна дізнатись чому скрізь у ваших книжках різко негативне відношення до комунізму? Можливо годі вже пропаганди, усі і так вже зрозуміли.

Може Ви не мої книжки читали? В моїх книжках немає різко негативного ставлення до комунізму. Скоріше навпаки. Згоден, що «годі» вже пропаганди, хоча і не певен, що «усі і так вже зрозуміли».

Слава 11:19:25 Про що буде ваша нова проза? Чи зберігся дух попередніх книг.

Зберігся, сподіваюсь, саме настільки, аби не забивати дух нової прози. Мені здається, нова книга буде відрізнятись від попередніх. Тому той, хто чекає на продовження «Депеш Мод», буде розчарований.

оксана полунська 13:03:22 Сергію! Ваш внесок в українську літературу безперечний. Проте в мене є питання. За що вас і Олеся Донія так ненавидить «письменник» Роман Кухарук. Він намагається в кожному тексті і кожній приватній розмові опустити вас нижче плінтуса. Чому ж так?

Ну а що йому ще лишається? Інакше б Ви про нього й не згадали.

Артур 09:01:34 Сергей, Торнтон Уайлдер как-то написал: «Поэтический мир – это не плод более глубокого прозрения, это – результат более острой тоски». Справедлива ли эта сентенция применительно к тебе и твоей поэзии?

Не думаю. Це якесь безнадійне означення поезії. Мені більш подобається коли в розумінні поетичного світу лежить радість і гармонія.

ktatat 09:23:54 Сєрьога…а люди впевнено переконуються нібито вся українська література(сучасна) – це копіїзм і белькотіння про своє особисте… Де глобальні речі, що вплинуть на світову літературу? Може ти схаменешся і в кінці-кінців створиш щось таке не аби яке? Шоб усі аж позавмирали і тільки і могли що шепотіти твоє ім?я та назву нової книги… Сергій Ктатат Мисько

Як Ви легко від імені людей-то висловлюєтесь. Так ніби українські письменники (сучасні) – це якісь марсіяни, які з людьми не мають нічого спільного. Я ось, скажімо, знаю людей, які переконані, що вся література – це белькотіння про особисте. Про неособисте пишуть в газетах.

Аліна Сваровскі 10:56:00 Сергію, я готую до друку першу свою книжку. Хочу, щоб Ви написали передмову до неї. Ви готові стати моїм «хрещеним» у літературі?

А пришліть щось почитати, добре? У Вашого чоловіка має бути моя адреса.

Аліна Сваровскі 11:33:58 Скажіть будь ласка, чи не хотіли би Ви написати роман-автобіографію? Адже Ви дуже цікава особистість, і Ваше життя не менш цікаве за Вашу поезію і прозу.

Аліно, я і так багато про себе писав. Хоча, звісно, є якісь речі, які лишаються поза книгами. Очевидно, має пройти певна кількість років і померти певна кількість очевидців, щоби можна було розповісти про все. Можливо коли-небудь, коли мені буде 90 років, і я почну впадати в цілковитий і незворотній маразм, я справді за всіх скажу і за всіх переболію. Так чи інакше найкращі історії завжди лишаються при нас.

Bax 15:06:41 Сергію, чим Ваша нова книжка відрізняється від “Ефіопії”? Можете порівняти ці дві збірки?

Відрізняється, перш за все, композиційно. «Ефіопія» написана була від початку до кінця, від першого вірша до останнього. «Лілі Марлен», натомість, крім нових віршів містить поезії з усіх попередніх збірок. Мені хотілося зібрати книгу віршів, яка б не нагадувала звичне вибране, в якій вірші були б на своєму місці. Тому це такий дивний збірник, в якому при бажанні можна знайти багато нового і цікавого.

Bax 15:07:11 Чи планується всеукраїнський тур із книжкою “Лілі Марлен”?

Ні.

paprika9 18:12:20 Чи здогадуєтеся , що Вас читає певна категорія читачів, котрі «реагують не лише на х.й»? І чи є у Вас відчуття того що Ви – «поет покоління», як часто кажуть, частково формуєте стиль наступного?

1. Я сподіваюсь, що саме ця категорія читачів мене й читає. 2. Ні, такого відчуття немає.

соня 20:33:51 доброго дня) 1 – ви особисто підтримуєте поділ культури на «елітарну» та «масову»? 2 – чи існує для вас класична література? якщо так, то що, наприклад? 3 – чи буде в києві окрема презентація «Лілі Марлен»?4 – величезне прохання-побажання: відновіть свій блог на «Кореспонденті» або заведіть новий. і взагалі – пишіть і пишіть по-більше) важко сконцентрувати думки з приводу вашої творчості в декількох рядках, але просто повірте, що те, що і як ви пишете є надзвичайно важливим.

1. Скоріше на «масову» і «немасову». Слово «елітарна» відгонить нездоровим снобізмом. 2. Звісно, існує. Наприклад, Котляревький-Гоголь-Чехов. Або Аполінер-Семенко-Целян. Або Антонич-Тракль-Хлєбніков. Або Римарук-Герасим’юк-Лишега. 3. Ні, не буде. Зовсім немає часу. 4. Обов’язково заведу, коли допишу новий роман. Дякую Вам.

lucky 21:42:24 Ігор Пилипчук – це вигаданий персонаж чи реальна особа?
Це реальна особа.

lucky 21:44:44 Чи залишився хтось з вашого літературного покоління, кого Ви можете назвати своїм другом?

Так, звісно. Іван Андрусяк, Сергій Пантюк, Андрій Кокотюха, керівник цього сайту – Сергій Руденко, Назар Федорак, Галя Крук, Мар’яна Савка, Ростислав Мельників, Маріанна Кіяновська, Роман Скиба, Андрій Бондар, не знаю, чи можна зарахувати до «нашого літературного покоління» Павла Вольвача, Світлану Поваляєву, Олега Солов’я, Дмитра Білого, але їх теж дуже люблю і шаную. Когось напевне не згадав, перепрошую.

lucky 21:53:31 Що сталося поміж Вами та Ігорем Бондарем-Терещенком? Ви ж були співредакторами «Ґіґієни», він багато писав про Вас і друкував Ваші поезії, а ще в якійсь статті містилась згадка про те, що він возив Вас до Білорусії, а це зрештою свідчить про вашу колишню близькість, а тепер у жж проскочила інформація, що Ви навіть не вітаєтесь з ним.

Брехня і підлість із боку давніх друзів є особливо відразливою. Нема на те ради.

Mira 10:53:38 Чому так рідко буваєте в Одесі? У Вас тут менше прихильників? Коли плануєте приїхати?
Далеко їхати просто. Одесу дуже люблю, але цього року вже навряд чи приїду. Чекайте наступної весни, з новим романом.

Коломоец 10:42:51 Чем закончилась история, в которой вы написали письмо в прокуратуру, а роман кухарук обвинил вас в «стукачестве»?

Не знаю, відповіді з прокуратури я так і не отримав. Але матеріали, про які йшлося в заяві, з мережі зникли. Зрештою, цілком у дусі «звинувачувачів» – спочатку облити всіх помиями, підписавши матеріали чужими іменами, а потім боязливо поховатись, звинувачуючи всіх у наступі на свободу слова. Мені здається, що для декого в цій країні свобода – це можливість не змивати за собою в сортирі. Прапороносці, що тут скажеш…

MARY 12:08:01 Привіт! знаю, що 11 вересня ви будете разом із «Собаками в космосі» виступати у Львові в Роберта Домса, це буде щось нове чи та сама програма що й минулого року?

Буде кілька нових речей, плюс старі. Але старі звучать тепер дещо інакше – в собак з?явився клавішник, який додає їхньому звучанню особливої акцентованості й ліричності. Плюс у них змінився гітарист і трубач, плюс додався перкусіоніст. Але якщо Вам не подобались старі речі, то й нові навряд чи сподобаються.

Larisa 12:34:14 Якщо Вам «не пишеться», чи примушуєте себе до цього?

Ні, коли не пишеться – я не пишу, мені немає куди поспішати

Луна 11:59:48 Считаете ли Вы что любая книга это возрастная книга. Что для каждого возраста есть свои определенные книги. И то, что на ура читалось в 20 лет, в 40 просто невозможно взять в руки.

Мені здається, в цьому немає системи. Є книги, які «неможливо взяти в руки» вже після першого прочитання, є такі, котрі перечитуєш все життя. Мабуть це залежить усе-таки не від книги.

соня 12:10:16 ви дійсно вірите, що «кожному, хто вкладався і вписувався, щедро воздасться зрештою за кожен із траблів»?

Так, звісно. Ніщо не з?являється нізвідки і не зникає в нікуди.

Posh 12:12:58 Здрастуйте, що то за проект 2*2 з Андруховичем?

Це літературний проект, в якому беруть участь Педро Ленц та Рафаель Урвайдер із Швейцарії та ми з Юрієм Андруховичем від Казахстану. Будемо читати свої вірші. Виступи починаються 5 вересня у Харкові. Далі буде Київ, Франківськ та Львів. Має бути цікаво, сподіваюсь швейцарці стануть приємним відкриттям для українського читача.

angel 12:31:51 Ви всім, хто просить, пишете передмови? Чи все ж читаєте тексти? А як Вам можна надіслати тексти?

Ні, не всім, лише тим, чиї вірші подобаються. Дивно було б писати негативні передмови, погодьтесь. З іншого боку, це був би новий жанр…

mnesia 12:25:28 Ваші книжки можна знайти в Росії і на російській мові?

Можна. В мене в Росії вийшло кілька книжок, остання цього року – «Кордон». Це спільна книга трьох авторів (упорядник Ігор Сід назвав нас «прикордонними поетами») – Ігора Сіда, Андрія Полякова і моя. До речі, на Форумі видавців, 10 вересня буде презентація цього збірника. А восени має вийти російською одним виданням «Гімн демократичної молоді» та «Біг Мак».

Posh 12:25:35 Здрастуйте..=) Що за проект з Андруховичем 2*2 ? нових пісень в рамках СКА на Гуляйполі було якось мало, якщо не помиляюся одна, то вже криза жанру?

Будемо грати з Андруховичем у шашки. Проти швейцарців. Приходьте, відкриєте для себе швейцарську літературу. Напевне не пошкодуєте. Щодо Гуляйполя, це окрема історія – ми дослівно на фестивалі дізнались, що в будинку культури стоїть незадіяний апарат і що можна на ньому зіграти. Тому зімпровізували. Цей виступ не готувався, так само як і виступ Запорізького гурту «Крапка». Якби готувались спеціально, підготували б більше нового. А так чекайте на осінь – буде щось нове.

mamaann 12:15:29 Сергію, Ви – мій улюблений поет (просто закохана!), Ваші тексти я глибоко розумію. Коли планується виступ у Києві? Чи пишете Ви передмови до книжок молодих авторів?

В Києві будемо 7-го вересня з Юрком Андруховичем, Педро Ленцем та Рафаелем Урвайдером. Обов?язково приходьте, має бути цікаво. Передмови пишу коли є час, а буває він не завжди. А Ви молодий автор?

MARY 12:39:49 чому ви матюкаєтеся у своїх творах?

Задля дешевого епатажу та сумнівної популярності.

KillaBee 12:48:43 Сергію, що робити з нецікавою і низькоякісною літературою, якої до фіга з?явилося на книжковиз полицях після того, як укрсучліт став популярним? Кого почнеться кінець постмодерну?

Не читати її.

М_Эрденко 12:36:19 Глубокоуважаемый Сергей. Во-первых, позвольте поздравить вас с недавнопрошедшим тридцатипятилетием, во-вторых, — порадовать литературоведческим вопросом. Разделяете ли вы ту точку зрения, что описанный некими двумя одесситами не в одном романе Старгород есть вовсе не Ольденбург в восточном Гольштейне, а вполне даже Старобельск?

По-перше, дякую Вам дуже. По-друге, розділяю, звісно, є така літературознавча теорія, міцно пов?язана з практикою.

rozbishaka 12:20:21 Доброго дня, Сергію! а колись на стадіоні з омоном билися? ви не в курсі, чого вони футбол заважають дивитись? Олексій Чупа

Ну, це не назвеш бійкою, просто вигрібати пару разів доводилось. Колись із малим моїм пішли на «Металіст» і він там відламав стілець (йому тоді років 10 було). Довелось відмазуватись. Остання якась така каша була, коли ваш «Шахтар» приїздив. Здається, вони тоді зі своїм «омоном» приїхали. Як там ваша «Арена»?

аnna 12:58:22 Чи плануєте Ви переїхати жити до Києва? Де комфортніше себе почуваєте: в оточенні мегаполіса чи на природі, у лісі, наприклад?

Ні, не планую, і не планував ніколи – я дуже люблю Харків. Щодо лісу – це теж дуже добре, так само як і гори, море, ріки та озера. Головне, як мені здається, не зупинятись надовго в одному місці.

Слава 13:02:47 Яке ваше ставлення до нинішньої неформальної молоді які частіше почали читати вашу творчість.

Я не дуже добре розумію, хто сьогодні є неформальною молоддю. Оскільки не зовсім зрозуміло, що саме сьогодні є форматом. Це термін із минулого тисячоліття. Загалом до молоді ставлюсь добре, ясна річ, і до того, що вони читають (хай навіть і не мою «творчість») так само.

аnna 13:05:50 Про негативні передмови – супер! Думаю, колись і це буде актуально)))

До речі, так воно і є. Розумно написана негативна стаття іноді набагато корисніша за дружні соплі. Хоча, якщо чесно, не знаю, чи хотів би я, щоб у моїй книзі були негативні відгуки. Мені якось завжди щастило на авторів передмов – скажімо, передмову до «Генерала Юди», ще 1995-го року, написав Ігор Римарук. Для мене це було откровення, без перебільшень.

KillaBee 12:54:49 Якби ви впорядковували хрестоматію новітньої літератури, який би свій твір увічнили і за які заслуги – роман, вірш? Тільки не кажіть, що ніякий.

Але Ви мені вибору не лишаєте. Якщо серйозно, то не бачу сенсу в укладанні та виданні саме хрестоматії новітньої літератури. У нас багато класиків, яких не перевидають – Семенко, Шкурупій, Влизько, Плужник. Думаю новітня література прекрасно обійдеться поки що і поза хрестоматіями.

KillaBee 13:11:52 Я думаю, вам буде приємно чути, що з ваших творів багато людей починають читать українську літературу як таку. Мені як українському філологу це дуже приємно. Дякую вам!
Головне, щоби вони після цих творів не закінчували її читати. Дякую Вам теж.

rozbishaka 13:12:16 Та не знаю, як арена, ще не дійшов туди:) а де краще читати – у великих містах, де Вас, в принципі нормально знають, є цільова аудиторія, чи нести культуру в маси, так би мовити, в таких містах як той самий Артемівськ наприклад?

Всюди є розумні й уважні слухачі, так само як всюди є неадекватні уроди, які приходять з наперед негативною настановою. Як правило це люди, котрі самі пишуть. Кожен реалізується по-своєму. А на арену обов?язково сходи. До зв?язку.

mamaann 13:11:09 Я двохтисячник, з Вами знайома особисто! 7 вересня прийду з друзями обов?зково!!!!!! А.М.

Приходьте, радий буду Вас бачити.

соня 13:23:18 ви колись розповідали, що якось так сталось, що ви вкрали книгу кортасара в перекладі пако. так от, ту книгу ( перклад) взагалі реально сьогодні знайти?який був рік видання?

Здається 80-ті роки, видавництво, здається «Український письменник» (чи «Радянський письменник»?). Думаю, в бібліотеках її можна знайти. В мене вона не збереглась, на жаль.

KillaBee 13:25:57 Але ж у вас є ваші твори, які приносять найбільше задоволення (я не кажу «улюблені» чи «найкращі»). «Удовлетворение». Ви написали, а тепер перечитуєте і розумієте, що саме це і саме так ви й хотіли сказати. Зрештою, я б теж не відповідала на таке запитання. Успіхів вам! Чекаємо в Києві!

Ви знаєте, іноді буває таке при перечитуванні, коли, скажімо, вичитуєш переклади. Але сказати, що займаюсь перечитуванням регулярно не можу. Загалом, про свої книги складно говорити – занадто суб?єктивно виходить. Але дякую Вам за питання.

Posh 13:10:37

У вас є цікава історія розвитку стосунків з алкоголем?

Так, історія наших стосунків із алкоголем потребує окремої розмови. На сьогодні ми з ним розійшлися. Інтелігентно та без скандалів. Майно не ділили. Іноді він до мене повертається, але надовго не затримується. Потрібно час від часу міняти життєві стимулятори. Дякую Вам усім за розмову, за розумні питання й конструктивні зауваження. Радий буду бачити Вас усіх на вечорах, зустрічах та презентаціях. Дякую «Буквоїду» за уважних читачів. Як писали «Тартаки» – дякуємо всім, хто нам допомагав, а хто нам заважав – нехай дрочать. Амінь.

Сергій Жадан: «Статус «публічний письменник» звучить смішно»

Сергія Жадана називають “цілою індустрією в українській літературі”, “найпопулярнішим письменником серед молоді”, “найвпливовішим поетом молодшої генерації”…

Часом його творчість відносять до “мейнстріму”, часом – до марґінесу літературного процесу. Насправді Жадан – поза межами цих категорій. Хоча б тому, що не вважає, що в українській літературі є якийсь процес, а в сучасній культурі – поділ на андеграунд і “попсу”. Про мандри, філософію життя, страхи та творче дозрівання Сергій Жадан розповів кореспондентові “ВЗ”.

«…Щоб світ ловив тебе, але так і не впіймав»

– Герої ваших творів багато мандрують. А ви?

– Я також постійно мандрую. Люблю їздити, особливо Україною. Для мене це набагато цікавіше, ніж подорожувати Європою. Тут багато місць, про які навіть не здогадуєшся. Від’їжджаєш кілька кілометрів від міста – а там такі неймовірні речі! Скажімо, знайшов під Харковом, по дорозі на Дніпропетровськ, рештки української оборонної лінії, яку побудували у XVIII ст. Як тільки їх побачив – вирішив зробити там фестиваль. А потім дізнаюся, що вже запланований фестиваль “Fortмісія” з подібною концепцією. Ідеї плавають у повітрі. Хто перший їх озвучить – тому й приз. Я придумав ідею фестивалю, але не озвучив її вчасно… Та нічого, все одно щось організуємо на тих фортах. Фестивальний рух в Україні набирає обертів.

– Ви часто їздите на різноманітні фестивалі, причому про комфортні умови не турбуєтеся…

– Це природно. Без фанатизму ставлюсь до п’ятизіркових готелів чи авіаперельотів першим класом. Нормально користуюся громадським транспортом, загальними та плацкартними вагонами. Раніше для мене було нормою їздити без грошей, без квитків. Зараз менше піддаюсь такому екстриму, мабуть, тому, що став старшим, лінивішим. Для мене важливий не зовнішній комфорт, а внутрішній: почуття рівноваги, позитиву, відсутності “напряжних” моментів.

– У “Гімні демократичної молоді” є фраза: “Доки ти лишаєшся вільним, доки ти відповідаєш за свої дії, доки ти називаєш речі своїми іменами, тобі нема чого боятися життя, воно повністю залежить від тебе, повністю тобі підпорядковується”. Наскільки це відповідає вашому внутрішньому настрою?

– Мабуть, це можна назвати життєвим кредо. Можу підписатися під кожним словом. Відповідальність, вираження внутрішньої свободи і шанобливе ставлення до свободи та незалежності інших… Коли дотримуєшся всіх цих простих правил поведінки, все навколо само собою вирішується, і ти починаєш отримувати від життя величезну насолоду.

– То вам нема чого боятися у житті?

– Мало чого боюся по-справжньому. Але так чи інакше хвилююся за своїх рідних, близьких. Якщо перестаєш відчувати це, очевидно, у тебе не все нормально з чуттєвістю. Але це не патологічний страх, а нормальне співпереживання, коли хочеш, аби у всіх все було добре. У мене – чиста совість, за великим рахунком, і я не боюся дивитися навколо себе. Є речі, які мені не подобаються, і їх доволі багато. Але важливо знайти точку, у якій весь життєвий негатив, який тебе оточує, врівноважуватиметься з позитивом, який так само тебе оточує. Максималістське намагання змінити світ, підпорядкувати його своїй волі, своєму баченню, як правило, закінчується тим, що або життя тебе ламає, або ти сам підриваєшся під цим тягарем. Тоді ти просто поламана людина, і світ тебе ловить. Важливо дотримуватись цього давнього сковородинівського принципу: щоб світ ловив тебе (а він так чи інакше це буде робити), але не впіймав.

– Ви – публічна особа, тож, мабуть, не раз до вас підходили незнайомі люди і починали щось розповідати, цікавитись, як у вас справи…

– Приємно, коли хтось приходить і говорить щось хороше. Це не нарцисизм, у мене він не розвинений, просто по-людськи приємно. У публічній діяльності є щось комічне. Статус “публічний письменник” звучить смішно. Намагаюся уникати цього. Якщо ти письменник, тебе мають читати, а не фотографуватися з тобою. А фотографуватися можна з пам’ятниками, старими будинками… З живими людьми треба спілкуватися, письменників – читати, співаків – слухати. Але нормально ставлюся до таких виявів уваги. Коли мені було 17 років і я підходив до когось за автографом, мені було важливо, щоб мене не відштовхнули. Наприклад, коли до Харкова у 1992 році приїжджали “Брати Гадюкіни”, для мене і моїх друзів це було наче приїзд апостолів. Ми за ними два дні ходили… Страшно їх споїли, навіть концерт один зірвали… Це все нас так вразило, що ми навіть створили літературну групу, яку назвали “Червона Фіра” (за піснею “Братів…”). Це був справжній фанатизм. “Гадюкіни” – найкраще, що було в українській музиці.

– Любите подорожі, музику… що ще?

– Футбол. Раніше часто грав, навіть матчі між письменниками організовував. Зараз вже не граю регулярно. А ось дивлюсь постійно, ходжу на стадіон в Харкові вболівати за “Металіст”. З Юрком Андруховичем їздили на Мундіаль у Німеччину, коли наша збірна грала. Минулого року був в Австрії на чемпіонаті Європи. Правда, ні за кого не вболівав, бо українці туди не потрапили. Також традиційно люблю книги. Але це навіть не хобі, це професійне. Ходжу по книжкових “барахолках”, букіністичних крамницях, скуповую книги. Люблю поетичні збірники 1950-1960-х років.

«Українській літературі бракує героя»

– Ви пишете вже надцять років. Свої ранні твори перечитуєте?

– Ні. Передруковую час від часу, але не перечитую. А для чого? Вірші, які друкувалися 15 років тому, – це вірші, написані іншою людиною. Я тоді думав інакше і світ бачив не так як зараз. Хоча тепер готую до друку нову книжку. Там будуть і нові вірші, й старі.

– Відчуваєте зміни у своїй творчій манері, тематиці?

– Я став уважнішим до деталей, більш людяним стосовно персонажів. У мене з’явилося більше ніжності та співпереживання у ставленні до героїв. Це те, чого не було у першій прозі чи в ранніх віршах. Мене чимдалі більше цікавить сюжетність, можливість не просто зафіксувати якесь почуття, рефлексію, картинку, яку побачив, а спробувати вибудувати сюжет, показати героя, мотивувати його поведінку, вчинки. А потім вивести з усього цього якусь мораль.

– Мені видається, що ваша поезія і проза рухаються назустріч одна одній, і з кожним роком стають все подібнішими…

– Можливо, так і є. Писання для мене – створення одного мегатексту, який розбивається на шматки. Щось трансформується у вірші, щось – у прозу. Пишу багато – і це моя свідома позиція. Це ніби один наскрізний текст.

– Наскільки в літературі присутнє поняття моди на щось?

– У нас це не дуже проявлено, тому що в українській літературі процесу як такого нема. У нас слабке літературне середовище. Модні хвилі, тенденції у ньому фрагментарні. Час від часу з’являються всілякі штуки, які можна означити як тенденцію. Але вони швидко зникають.

– Можете спрогнозувати які нові “штуки” з’являться найближчим часом?

– Хочеться, щоб прийшла хвиля відвертості. Українській літературі потрібно, щоб після всього формалізму, крикливості, намагання звернути на себе увагу, з’явилася нарешті література, яка б з увагою ставилася до читача і героя. Літературі бракує героя, початок XXI ст. потребує нового, іншого героя. Він має зафіксуватися в літературі. Зараз українська проза у проміжному стані, вона ніби зависла. 90-ті вже закінчилися, але не всі це помітили. Триває дискурс кінця ХХ ст.: посттоталітарний, пострадянський. Продовжується гра в андеграунд, авангард чи постмодернізм, у протиставлення себе суспільству, поп-культурі. Але ж змінилося суспільство, статус літератури, читача. Письменники мають це відчути. Якщо ж ні, українська література далі існуватиме у вузькому сегменті, гетто, поза межі якого ніколи не вийде. Слід чекати якихось змін.

– Що потрібно зробити молодому письменнику, щоб стати популярним?

– Треба добре писати. Ось і все. Є багато конкурсів, переможцям яких друкують книги. Конкурси поезій “Смолоскип”, “Гранослов”. З прозою – ще простіше. Є кілька видавництв, які із задоволенням надрукують цікавий рукопис: “Фоліо”, “Факт”, “Нора-Друк”… Є ще “Коронація слова”. Інша справа, що у нас не так багато цікавих молодих письменників, які вартісно пишуть. Молоді можуть ображатися скільки завгодно, говорити про якісь замовчування, корупцію, літературну мафію, що їх відпихають, не пускають до годівниці, але це дурниці. Видавництва зацікавлені у появі нових імен. Доводиться чути нарікання, що на літературних зустрічах постійно виступають одні й ті самі люди. Але це не від доброго життя, просто запрошувати немає кого. Тому вони готові підтримати молодого талановитого письменника.

– Яких нових проектів можна чекати від вас найближчим часом?

– У серпні виходить книга поезій. Це мій спільний проект із Ігорем Нещеретом. Мої поезії, його 50 фотографій. Презентуватиму книжку у Львові на Форумі видавців. Також пишу новий роман, який, сподіваюся, вийде наступного року.

Автор: Оксана ЗЬОБРО
Джерело: http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=76183

Сергій Жадан: «Моя «Ефіопія» за настроєм нагадує «Історію культури»

18 лютого у Харкові, а у 19 лютого у Києві відбудуться презентації книжки Сергія Жадана «Ефіопія», яка щойно побачила світ у видавництві «Фоліо». У бліц-інтерв?ю «Буквоїду» письменник розказавпро свою нову роботу.

Розкажи, що увійшло до твоєї нової книжки?

Увійшли нові вірші, написані після «Марадони». Перший цикл я написав ще в 2007-му році. А потім почали писатись римовані вірші, що стало для мене приємною несподіванкою. Цікаво було заново відчувати особливості силабо-тоніки. Так що певною мірою це таке повернення до чогось, хоча не повторення чогось – все-таки ці вірші, вони цілком інакші. А крім віршів до книги увійшли ще кілька невеликих оповідань, які, як мені здається, виступають певними коментарями до поезій. Так що вийшов такий крок убік. Думаю, знайдеться достатня кількість людей, яким ця книга не сподобається, так само як і попередні мої книги. Саме для них я і старався.

Чим вона відрізняється від попередніх книжок?

Попередня, себто «Марадона», була більш депресивна й іронічна. Ця – більш романтична й меланхолійна. За настроєм вони зовсім різні. Ця книга, за настроєм знову ж таки, скоріше нагадує «Історію культури», якби ті вірші переписати в риму. Хоча, за великим рахунком, кожен із нас усе життя пише одну велику книгу, яка розпадається на безліч фрагментів.

Вже заплановані презентації «Ефіопії» у Харкові та Києві. Наші читачі питають, чи будуть презентації у інших містах України? Наприклад, у Львові?
Не знаю, можливо. В березні або квітні. Але поки що нічого конкретного сказати не можу.

Що ще цього року побачить світ у видавництвах? Чи планується вихід книжок за кордоном?
Думаю, десь у серпні вийде книга вибраних віршів. А взагалі я зараз пишу роман, сподіваюсь дописати і видати його цього року.

Щодо закордону – здається, щойно вийшов «Депеш Мод» в Італії, в березні виходить книга есеїв «Відсоток самогубств серед клоунів» відразу в двох країнах – Німеччині та Польщі, німці, крім того, на осінь ще щось збираються видавати, і, мабуть, вийде щось цього року в Чехії та Росії. І угорці ніби якісь права купили. Постійно з’являються якісь пропозиції. Так що слідкуйте за анонсами.

Чи плануєш ти зробити великий свій авторський вечір у Києві? Бо презентаціями книжок ти, здається, обмежуєш право твоїх шанувальників послухати «всього» Жадана.

Та ну, а що ж таке презентація, як не авторський вечір? Чи що мається на увазі під великим вечором? Зустріч в палаці «Україна» з вітальними телеграмами від президента? Ну, це хіба років так у сімдесят, коли впаду в кінцевий маразм. У мене 19-20-го лютого буде три зустрічі в Києві – в університеті Шевченка, в книгарні «Є», і в Могилянці. Думаю, якщо всі три зустрічі скласти до купи, вийде якраз великий творчий вечір. Так що буду радий бачити.

Джерело: http://bookvoid.com.ua/events/interview/2009/02/16/103013.html