Tag Archives: інтерв’ю

Ukrainos ra?ytojas S.?adanas: „Literat?ra privalo prie?intis mus supan?iai realybei“

Kokie v?jai literat?rin?je Ukrainos ir visos Ryt? Europos padang?je? Kaip atsirado tokia did?iul? atskirtis tarp ra?ytoj? ir skaitytoj?? Kokia literat?ros, meno ir visos kult?ros ateitis ?iandieniniame vadinamojo naujojo realizmo pasaulyje? ? ?iuos klausimus atsako ukrainietis Serhijus ?adanas – ne tik ra?ytojas, bet ir pilietinio nepaklusnumo akcij? organizatorius.

Su juo kalb?jom?s gr??? i? protesto akcijos, surengtos prie Ukrainos ambasados Berlyne.

***

– ? lietuvi? kalb? buvo i?versta jau antroji j?s? knyga, ta?iau m?s? skaitytojams esate beveik nepa??stamas. Kaip j?s pats jiems prisistatytum?te?

– Esu ra?ytojas, gyvenu Charkove, ra?au ukrainie?i? kalba. I?leidau kelet? poezijos ir prozos knyg?, dirbu kartu su teatro re?isieriais, bendradarbiauju su daugybe muzikant?. Kartu su Charkovo „ska“ grupe „?unys kosmose“ pareng?me program? „Armijos sporto klubas“, da?nai j? rodome.

Lietuvoje lankiausi vos vien? kart? – jau seniai, per „Poezijos pavasario“ festival?, tad lietuvi?kos literat?ros ir j?s? knyg? rinkos nei?manau. J?s? ?alis labai patiko, b?t? labai ?domu su?inoti kur kas daugiau.

– A? irgi nelabai susigaudau, kokie v?jai pu?ia ukrainie?i? literat?roje. Taip jau i??jo, kad mes visi u?sidar?me ank?tose nacionalini? literat?r? kamarose. Sakykite, kokius ukrainie?i? ra?ytojus, knygas ir ?vykius b?tina ?inoti Lietuvoje gyvenan?iam knyg? snobui?

– Taip, u?sidar?me. Reikia ka?k? daryti. Prie? kelet? met? Ukrainoje lank?si j?s? poetai – Vladas Brazi?nas, Eugenijus Ali?anka, Vytas Dek?nys – suk?l? did?iul? susidom?jim?. M?s? ?alyje i? tikr?j? domimasi ?iuolaikine u?sienio literat?ra. Visa b?da ta, kad neturime finansini? galimybi? versti vienas kito knygas, jas leisti ir kviestis ? sve?ius j? autorius. Nors kai k? nuveikti galima ir be pinig?. Svarbu prad?ti.

Kokie vardai b?t? ?dom?s snobams? I? senosios poet? kartos patar?iau skaityti m?s? „a?tuoniasde?imtininkus“. Tai vyriausioji karta – Vasylis Gerasimjukas, Igoris Rymarukas, Natalka Bilocerkivec, Ivanas Malkovi?ius, Tarasas Fediukas. I? jaunesni? rekomenduo?iau Pavl? Volva??, Andrej? Bondar?, Galin? Kruk, Marjan? Savk?, Marijan? Kijanovskaj?.

Arba visai jaunus – Ostap? Slyvinsk?, Bogdan? Matija?, Oleg? Kocarev?. I? prozinink? – Taras? Prochask?, Jurij? Andruchovi?i?, Tani? Maliar?iuk, Olesi? Uljanenk?. Kai kurie i? j? tikrai nepelnytai pamir?ti.

– ?inau, kad esate gim?s Starobilske, kuris 1920-aisiais priklaus? anarchistinei „batkos“ Machno respublikai. Da?nai pasisakote prie? vald?i?, kita vertus, aktyviai dalyvaujate niekaip nesibaigian?ioje de?ini?j?, vadinkime juos liberalais, „oran?in?je revoliucijoje“. Tod?l klausiu tiesiai – su kuo j?s, pilieti ?adanai?

– Machno Starobilsk? u??m? 1920-?j? rugs?j?. Vienas i? sutarties, kuri? tuo metu Machno siek? pasira?yti su bol?evikais, punkt? kaip tik ir kalb?jo apie anarchistin? respublik? su sostine Starobilsku. Taigi jei tokia respublika b?t? buvusi ?kurta, mano gimtasis Starobilskas b?t? tap?s Ryt? Europos anarchist? centru. Ta?iau jis tapo sovietiniu rajono centru. Apie ?iuos ?vykius ketinu para?yti roman?, tikiuosi, kad kada nors rasiu tam laiko.

„Oran?in?s revoliucijos“ nepriskir?iau de?iniesiems liberalams, vargu ar dauguma jos dalyvi? prisilaik? de?ini?j? pa?i?r?. Tiesiog reikt? prisiminti, kad vald?ion po revoliucijos patek? politikai beveik tuojau pat atsisak? t? id?j? ir ??ki?, kuriuos deklaravo anks?iau – per revoliucij?. Kitaip tariant, reik?t? atskirti „revoliucines mases“ ir neatsakingus politikus, kurie tomis mas?mis pasinaudojo.

Taip, tuose ?vykiuose dalyvavau, man buvo svarbu pasisakyti prie? vald?i?. Tiesa, ?iandien jau retas kuris prisimena, u? k? ir su kuo tada kovojo.

– Lietuvi? literat?roje ilg? laik? dominavo ra?ytojai, kuriuos ? vir?? i?k?l? vadinamoji dainuojanti 1990-?j? revoliucija. Dauguma j? buvo konservatyv?s patriotai, kuriems svetimos bet kokios avangardin?s naujov?s. Jie kalb?jo ilgai ir garsiai, ta?iau po kurio laiko pritilo, o nauj? veid? taip ir neatsirado. ?iandien lietuvi? literat?ra apimta tam tikro s?stingio. O kaip reikalai klost?si Ukrainoje?

– Na, pirmaisiais smuikais Ukrainoje irgi grie?ia ra?ytojai, kuriuos s?lyginai galima pavadinti konservatyviais patriotais. Kairiosios pa?i?ros mene – tikra retenyb?. T? nul?m? bendra Ukrainos kult?ros b?kl? – mes neturime normalios knyg? rinkos, itin silpnai i?vystyta informacin? erdv?, tod?l poky?i? ir n?ra.

Tokia pad?tis vargu ar pasikeis ? vald?i? at?jus naujiems ?mon?ms, tarkime, Kremli? palaikantiems politikams, nes konservatyvus patriotizmas ir toliau lieka populiarus. Kita vertus, pa?iai literat?rai tai ma?ai teturi ?takos – ji siekia vystytis nepriklausomai nuo politikos.

Per pastar?j? de?imtmet? Ukrainoje atsirado nauja ra?ytoj? karta – daug laisvesni? politini? pa?i?r? ir platesnio literat?rinio ?vilgsnio. Taigi Ukrainos literat?ros kont?rai tur?t? keistis, o visas jos masyvas galb?t pajud?s socialinio avangardizmo link.

– Nejaugi galima kalb?ti apie i?tis? kart?? Juk jaunieji Lietuvos ra?ytojai lyg velnias kry?iaus bijo netgi paties ?od?io „karta“. Kiekvienas j? manosi es?s vienintelis ir nepakartojamas, neturintis nieko bendra su bendraam?iais. Papasakokite pla?iau, kaip sek?si susiformuoti j?s? kartoms?

– Nuo sovietini? laik? Ukrainoje i?liko kart? skirstymas pagal de?imtme?ius. Pirmoji tokia karta – „?e?iasde?imtininkai“. Itin pasi?ym?jo „a?tuoniasde?imtinink?“ karta – jau min?ti konservatyv?s patriotai. V?liau susiformavo „prarastoji“ 1990-?j? karta, patekusi ? socialini? ir politini? transformacij? laikmet?. Dar v?liau pasirod? „dut?kstantininkai“, o dabar buriasi ir „nulinuk?“ karta.

Toks skirstymas, ai?ku, labai s?lyginis, ta?iau kart? ribos vis d?lto gerai pastebimos. Kiekviena karta siekia i?reik?ti save antologijomis, festivaliais, bendromis publikacijomis, tam tikros bendros estetin?s pozicijos deklaracijomis.

– Beveik visi ?iandieniniai ra?ytojai yra filologai, gyvenantys ne ?moni?, o ?od?i? pasaulyje. Be to, jie m?gsta flirtuoti su vald?ia ir labai da?nai prisijungia prie visuomen?s auk?tuomen?s. Gars?s ra?ytojai paprastai niekina paprastus ?mones, o ?ie atsako tokia pat neapykanta. Esate dirb?s docentu literat?ros katedroje, tad tur?tum?te pats visk? suprasti. K? daryti su tokiu visuotiniu susvetim?jimu?

– Grei?iausiai taip ir yra – meno atstovai puola ? kompromisus su vald?ia pirmai progai pasitaikius. M?s? visuomen?je tikrai pastebimas kult?rinis kolaboravimas. Ukrainoje ?is fenomenas buvo ypa? ry?kus prezidento Ju??enkos laikais. ?? prezident? vienaip ar kitaip palaik? dauguma meno atstov?, nor?jusi? i? vald?ios tam tikr? privilegij?.

Dabar, kai vald?ia pasikeit?, kei?iasi ir j?g? i?sid?stymas – prie vald?ios bando prisisiurbti tie „kult?ros meistrai“, kurie oponavo ankstesniam prezidentui. Blogiausia, kad ?is procesas vyksta totalaus socialini? problem? ir visuomen?s interes? nepaisymo fone. Manau, kad tai viena svarbiausi? prie?as?i?, kod?l visuomen? nesidomi ?iuolaikine kult?ra.

– Tad ar matote koki? nors i?eit?? Kaip panaikinti susvetim?jim? ne tik tarp ra?an?i? ir skaitan?i?, bet ir tarp vis? ?moni?? T? atliks pati rinka, ar teks keisti visuomeninius santykius, o gal net vis? politin? sistem??

– Ne, man atrodo, kad rinka nieko nei?spr?s. Turi prasid?ti abiej? pusi? suart?jimo procesas, kitaip nieko nebus. Juk neliepsi ?mogui skaityti per j?g?, to ir nereikia. Bet jeigu ?mogus nori skaityti jam patinkan?i? literat?r?, labai svarbu, kad pati literat?ra ?engt? ?ingsn? to ?mogaus link.

Gal kalbu kiek naivokai, ta?iau tikiu, kad literat?ros, o ir viso meno ateitis slypi autonominiame socialiniame ?moni? bendravime – per knygynus, pama?u virstan?ius klubais, per internet?, jau tapus? svarbiu komunikavimo mechanizmu, ?od?iu, per tiesioginius tarpusavio ry?ius. ?inoma, visa tai labai marginalizuos kult?rinius procesus, ta?iau, kita vertus, leis kult?rai i?laikyti nepriklausomyb? nuo vald?ios ir neatitr?kti nuo sociumo.

– Ar manote es?s liaudies ra?ytojas?

– Kokia prasme? Ne, nes liaudies ra?ytojas neva turi i?reik?ti tikr?sias liaudies viltis bei tro?kimus. Dar labiau ne, nes liaudies ra?ytojas turi b?ti populiarus ir vis? mylimas. Ta?iau antiliaudiniu ra?ytoju sav?s irgi nelaikau.

– ?iandien madinga visaip keiktis ir d?l to jaustis kontrkult?ros atstovu. K?, j?s? nuomone, ?iandien b?t? galima laikyti kontrkult?ra? O gal ?odis „kontrkult?ra“ i? viso nevartotinas postmodernizmo laikais?

– Nemanau, kad ?iandien postmoderno laikai. Grei?iau naujos realyb?s, naujojo realizmo laikmetis. Ar ?iandien ?manoma kontrkult?ra? Ir ar jos apskritai reikia? Manau, kad ne. Kontrkult?ra – tai pra?jusio am?iaus terminas, vargu ar pritaikomas ?iuolaikin?je postinformacin?je visuomen?je. Jei manysime, kad kontrkult?ra vis d?lto egzistuoja, tai k? tada laikysime kult?ra? Meil?s romanus? Detektyvus? Masin? literat?r?? Ta?iau Ukrainoje ir, tarkime, Baltarusijoje masin?s literat?ros n?ra. Negi visus tekstus, para?ytus ?iose ?alyse, reikia vadinti kontrkult?ra? Vargu.

Reik?t? perkelti akcentus ir kalb?ti ne apie estetin? prie?prie?? vienos kult?ros r?muose, o apie ideologin? dviej? kult?r? kov?. Kitaip tariant, kult?ros ir kontrkult?ros santyk? reikt? keisti dviej? kult?r? – lojalios ir nelojalios – santykiu. Tokiu atveju kult?ros lojalumo arba nelojalumo lygis b?t? nustatomas pagal meno ir politikos, meno ir vie?osios nuomon?s, literat?ros ir sociumo tarpusavio santykius – bendradarbiavim? arba prie?prie??. ?iuolaikin? literat?ra privalo kurti konfliktines situacijas ir prie?intis mus supan?iai realybei. ?iandien tai kur kas svarbiau u? pogrindinius ?aidim?lius.

– Ketvirtasis j?s? knygos „Anarchy in the UKR“ skyrius pavadintas „Gyventi greitai, mirti jaunam“. Ar neatrodo, kad ?iandieninis jaunimas labai savoti?kai supranta ?i? id?j?? Juk jie da?niau mir?ta ne su v?liava ant barikad?, o su ?virk?tu tarpuvart?je.

– Kai kas ?? pavadinim? gali suprasti pa?od?iui. Bet man tai yra tik antra?t?, ne daugiau. I? tikr?j? esu ?sitikin?s, kad reikia gyventi ilgai, labai ilgai, kad susp?tum pakovoti u? savo ir kit? ?moni? interesus.

– ?emutin?s Bavarijos (Vokietija) teatras pagal j?s? roman? pastat? pjes?. Scenoje pasirodo ne itin tvarkingas jaunuolis odine striuke ir ima r?kti: „A? netikiu ateitimi, netikiu meile, netikiu draugais, netikiu civilizacija!..“ O kuo tiki ?i? ??ki? autorius?

– Autorius tiki, kad galima ?veikti bet koki? nevilt? ir netik?jim? ateitimi. Reikia tik visk? ?vardinti savais vardais ir neleisti paminti savo princip?. Normalu netik?ti meile, kai esi 17-kos, ta?iau visai nenormalu ja netik?ti b?damas 37-eri?. O kad ?it? suprastum, reikia i?tisus 20 met? ie?koti meil?s ir vilties. Gyvenimas – tai, vis? pirma, kova su pa?iu savimi.

*** Rugs?jo 7 d., antradien?, 17 val., leidykla „Kitos knygos“ ir Laisvasis universitetas rengia vie?? vaizdo diskusij?, kurioje dalyvaus ra?ytojas S.?adanas, „Kit? knyg?“ leid?jas G.Baranauskas ir knygos vert?jas V.Dek?nys.

Diskusijos tema – „Kontrkult?ra XXI am?iuje“. Renginys vyks „Kultflux“ platformoje, Neries krantin?je prie Mindaugo tilto, Vilniuje.

Джерело: lrytas.lt

Чат із Сергієм Жаданом 20.05.10

20 травня о 12.00 на порталі «Буквоїд» відбудеться чат із Сергієм Жаданом. Свої запитання можна поставити вже тепер.

Moderator 13:41:30
Думаю, там просто така специфіка – щойно ти туди потрапляєш, як швидко сам стаєш старим пердуном. Тому дякую, ні. Дорогі брати і сестри, дякую Вам усім за питання, побажання та сумніви. Сподіваюсь побачитись із Вами всіма у вересні, на презентаціях нової книги. До зв’язку!

007 13:29:21
Ніколи не думав піти у політику? Бо ці старі перуни від Спілки там вже задовбали!

Moderator 13:40:35
Ну, я багато писав про Харків. І наступна прозова книга, якщо я її напишу, має бути “дуже харківською”. Навіть “дуже-дуже”.

Jenny 13:29:13
Чи погодитесь Ви із твердженням, що Сергій Жадан – «дуже харківський» поет? Свого часу я мало не вивчала географію Харкова за Вашими творами. Особливо, коли на розі однієї з вулиць ніяк не могла згадати, звідки мені знайома ця назва – «Вулиця Ганни»:).

Moderator 13:39:46
Це Ленін – вічно молодий. Старіти не вдається завдяки наркотикам.

Inna 13:28:21
Ха, наступне питанння мало бути як тобі вдається не старіти?) Нє, Жадан – вічно молодий! )))

Moderator 13:25:47
Ти знаєш – зранку музику не слухаю. Загалом, слухаю її переважно або в дорозі, або на живих концертах. Ось 3-го червня йду на Гоголь Борделло, дуже їх люблю. А так, загалом, давно не було якихось великих приємних музичних відкриттів. Старію, мабуть.

Inna 13:16:45
Яку ти слухаєш музику? особливо зранку? Є якась категорія виконавців що не набридає ніколи?

Moderator 13:20:41
Останні 15 років.

ню 13:15:43
переломний момент у вашому житті – …

Moderator 13:19:06
Так, звісно. А де ви знаходитесь?

ню 13:12:57
подпишите мне книжки?

Moderator 13:16:35
А Ви надішліть на адресу “Буквоїда” свій мейл ([email protected]), спишемось.

anneliza 13:07:10
Якби ж то знати хоч одну з Ваших електронних адрес!) Твори в багатьох часописах, я на жаль (чи на щастя) не початківець. А коли Ви найближчим часом будете в Києві?

Moderator 13:13:38
Так, пишу зараз силабо-тонічні вірші – і для нової книги, і для нашого проекту з «Собаками в космосі». На «сучасному етапі» творчість є значно менш біографічною. Вірніше, змінилось саме розуміння біографізму, воно стало більш узагальненим. З сучасних українських поеток мені близька творчість Мар’яни Савки, Богдани Матіяш, Світлани Поваляєвої, Галки Крук. Ну і Ліни Костенко, звісно.

anneliza 12:44:45
Чи пишете Ви зараз щось силабо-тонічне?) Накільки біографічною є Ваша творчість на сучасному етапі життя? Чи з роками менше біографізму, чи навпаки? Творчість яких сучасних українських поеток Вам найбільше подобається?

Moderator 13:11:51
Дякую за порівняння, дуже цікаво це чути. Думаю, це не інтуїція, скоріше, увага, з якою ставишся до життя та тих, хто в ньому живе. Життя насичене й глибоке, просто ми часто цього не помічаємо.

Inna 12:46:32
Мені здається ти віршами схожий на Висоцького – по я маю на увазі вміння передати спосіб мислення, проблеми і характери абсолютно різних людей і персонажів…Це інтуіція чи фантазія?

Moderator 13:10:05
Слівство, привіт! Давно пора. Буду в Києві – обов’язково задзвоню!

Сліва 12:54:02
А я просто радий тебе бачити. Хоч і в чаті. Чи не пора якоїсь… кави випити?

Moderator 13:08:15
Мабуть, може. Неодноразово доводилось бачити, як мова поглинає письменника, і в доброму і в поганому сенсі цього слова. Мова – річ самодостатня, тож нічого дивного в цьому немає. Найбільш цікаві речі й відбуваються тоді, коли письменник якимось незрозумілим чином під’єднується до цього потоку. Щодо білінгвістів – цілком згоден, теж доводилось таке бачити.

Надія 16:52:02
Як Ви гадаєте, чи може мова, завдяки своїй унікальній енергетиці, впливати на те, як і що пише письменник, наче «вести» його? Декілька разів стикалася з тим, що поети-білінгвісти, які пишуть (саме пишуть, а не займаються самоперекладом) однаково добре обома мовами, можуть бути абсолютно різними, не схожими на себе у паралельному мовному вимірі. Чи це, скоріше, виняток?

Moderator 13:05:02
Дякую дуже. Вам теж сонячного настрою. І погоди.

Krimovska 12:06:32
Час саме обідній… Не хочу лізти з питаннями, хоча саме на них Ви і маєте тут відповідати:)) Просто хочу побажати Вам великого натхнення і сонячного настрою! Даруйте радість і насолоду творчістю! Ви це гарно робите:))

Moderator 13:04:32
В жовтні, мабуть, не вийде. Але в принципі можна, звісно, приїду із задоволенням.

Анатолій Крат 12:07:41
Коли чекати з візитом у Прагу? У мене виступ восени у Карловому університеті, можемо об’єднати зусилля – запрошую! Десь на жовтень цього року. Радий буду бачити!

Moderator 12:55:09
А як можна ознайомитись із Вашими текстами?

anneliza 12:31:01
Сергію, ми з Вами кілька разів перетиналися, я доволі не публічна, читаю зі сцени рідко, але хотілося б знати Вашу думку про мої тексти, оскільки Вашою творчістю захоплююсь уже багато років. Розумію, питання “дурнувате”, та все ж…

Moderator 12:52:20
Мені здається, що найбліьш оптимальним завжди є органічне поєднання різних чинників без кардинального усунення якихось із них. Одним словом, я не впевнений, що існують якісь закони, за якими розвивається поезія. Існують поети, які її розвивають. Або не розвивають.

Надія 16:56:09
На Вашу думку, що найбільш притаманне українській поезії – верлібр чи силаботоніка? Як Ви гадаєте, за якими законами вона (поезія) розвиватиметься далі?

Moderator 12:47:28
Ви десь бачили полиці з українським «чтивом»? Здається, вся українська література в більшості книгарень займає не більше як одну полицю. Мені здається, «письменнику-початківцю» потрібно думати, не про те, що йому писати, а про те – як. Хоча я сам насправді не знаю – як. Мені здається справжня та актуальна література має бути цікавою та, перепрошую, щирою.

Надія 17:02:59
Про що, на Вашу думку, має сьогодні писати письменник-початківець, аби мати шанс достучатися як до видавця, та і до читача, при цьому не поповнюючи полиць із “чтивом”? Якою сьогодні в Україні має бути справжня та актуальна література?

Moderator 12:39:20
Я з ними дружу не через це.

007 12:27:27
Якось розчарував мене відповіддю про Комітет захисту України. Там же твої друзі – Юрій Андрухович, Володимир Цибулько….

Moderator 12:37:34
Скоріше, Америка 60-х – хотілося б побувати на концерті Джимі Гендрікса. Загалом, мені здається, що ми живемо в унікальний та неповторний час, особливо унікальний для української літератури – письменників уже двадцять років не розстрілюють. Просто потрібно відстоювати свої принципи й робити свою справу.

Inna 12:30:06
Привіт, якби існувала машина часу в як роки і яку країну хотів би потрапити? Куба 2-их? Париж 60-их? І чому

Moderator 12:34:43
Новий роман, безперечно. Він, на моє глибоке суб’єктивне переконання, найбільш мій. Просто тут є така дивна річ – ти змінюєшся, а тексти – лишаються, ти ж їх не переписуєш, правда? Тому не дивно, що з часом деякі з них стають тобі вже не такими близькими. Це не значить, що ти ставишся до них гірше, просто – перестаєш їх відчувати. Мабуть, це нормально.

Надія 16:27:58
Яку з усіх книжок, написаних Вами, вважаєте якщо не найкращою, то улюбленою, найбільш “своєю”, і чому?

Moderator 12:30:21
З сучасниками складніше: когось не назву – буде несправедливо. Є багато письменників, і в Україні і поза її межами, яких я можу назвати улюбленими. З класиками простіше – Семенко, Шкурупій, Влизько, Плужник, Антонич, Хвильовий і так далі. Я, здається, на цьому таки сайті, під час попереднього чату якийсь такий список уже вкладав. Здається, з цих таки прізвищ. То не Ви питали?

Надія 16:25:56
Сергію, хотілося бі дізнатися, хто в літературному світі має для Вас особливе значення – тобто, чи є у Вас улюблені поети/письменники серед класиків або сучасників.

Moderator 12:23:36
А коли Вам потрібно здати Вашу роботу? Давайте спишемось, може щось і підкажу, добре? «Гігієни» є, здається, в Харківському літературному музеї. У Вас немає можливості туди сходити? Я їх, на жаль, не маю, ні в друкованому вигляді, ні в електронному.

катерина 02:49:44
Добрий день, Сергію! Зараз працюю над дипломною роботою, яка безпосередньо пов’язана із вашою творчістю. Тема: “Літературно-мистецькі проекти Сергія Жадана: комунікативні моделі”. Власне наразі мені потрібно віднайти комунікативні моделі авторської презентації у ваших проектах (наприклад, Махновький фестиваль). Можливо Ви мені щось порадите. Сама би відповила на таке, що вам потрібно, ось і знаходьте, але все ж таки))) Ще знайти хоча б один примірник “Гігієни” не можу. Вони зараз ще десь існують? Дякую за увагу.

Moderator 12:20:53
Насправді чим далі, тим більш відчуваю неприродність цього заняття – читання віршів зі сцени. Є в цьому щось дитяче. Одним словом, я з деякою підозрою ставлюсь до цих речей, хоча постійно доводиться ними займатись. Але люблю слухати, як читають інші. Навіть якщо читають погано – в цьому все-одно є якийсь такий персональний джаз. Це стосується, мабуть, не лише віршів. Ось ми нещодавно презентували збірку «Декамерон», цікаво було чути, як різні автори по-різному читають свої оповідання: скажімо, Любко Дереш читає як проповідник у дитячому таборі – довірливо, наївно і страшенно переконливо, а Толік Дністровий – як сусід по купе: дещо монотонно, проте надзвичайно приватно й доступно. Письменників іноді цікаво послухати.

Jenny 11:45:27
Можливо, це моє власне враження: ніби Жадан у житті і Жадан на сцені – наче дві різні людини. Що Ви відчуваєте, коли читаєте вірші зі сцени? Справжню свободу, можливість стати власне собою? Або, як актор, прагнете добре виконати сьогоднішню роль? Дякую.

Moderator 12:18:00
Мені не вистачає Вашого почуття гумору, аби відповісти на це питання дотепно.

Snizhana 08:15:32
Пане Сергію, чи правда, що ви з Андруховичем коханці? І взагалі, до якої сексуальної орієнтації ви належите?

Moderator 12:15:59
Та ніде. Якщо хочете, залиште в редакції свій мейл, я вам вишлю ці переклади. Бо коли вони будуть надруковані, і чи будуть надруковані взагалі – навіть не знаю. Була ідея зробити з цього якусь книгу, але часу, чесно кажучи, не вистачає. Я тепер займаюсь зовсім іншими перекладами.

zzzorik 21:23:19
де взяти ваш/ваші переклади лєнца??якось не виходить їх знайти.печалька

Moderator 12:14:07
Просто я використовую чужі назви. Скажімо, «Цитатник». Або «Балади про війну і відбудову». Крім того, дуже важливо, аби назва книжки не потребувала перекладу, так простіше продатись світовому капіталу.

Василь Кузан 12:33:38
Привіт, Сергію! Мене цікавить таке питання: звідки ти береш такі назви для своїх книг, які одразу стають класичними?

Moderator 12:10:38
Наскільки пам’ятаю, я цей вірш написав у вересні 2004-го року у Відні. Це була якась така дивна поїздка – я на пару тижнів опинився там без жодних занять та зобов’язань, жив у величезному захаращеному помешканні просто біля ратуші й писав вірші. Досить багато тоді написав, ці вірші потім потрапили до циклу «УРСР», подивіться, в «Цитатнику» це кілька останніх віршів циклу. Вони всі поєднані, бо писались протягом кількох днів. Хоча «Океани», мабуть, найкращі з того всього. А може й ні, не знаю.

fishflying 20:51:13
моя улюблена Ваша поезія – “океани”. і запитання у мене з низки тих, які письменникам ставити категорично забороняється, але я однаково ризикну 🙂 будь ласка, розкажіть трохи про цей вірш. п.с. Вам однаково велике дякую! чекаємо на новий роман

Moderator 12:08:25
До нинішньої опозиції, як і до нинішньої влади, я ставлюсь із ненавистю.

007 11:37:37
Сергію, як ти ставишся до ініціативи щодо створення Комітету захисту України, до якого увійшли письменники? Не було бажання долучитися до цієї ініціативи?

Moderator 12:06:38
Сподіваюсь, ми з видавництвом «Фоліо» зможемо її презентувати на Львівському книжковому форумі. До того в «Кур’єрі Кривбасу» має з’явитись журнальний варіант роману. Де будуть відбуватись презентації – я поки що сказати не можу, але Ви так чи інакше побачите рекламу. Зокрема, на сайті «Буквоїд».

Дмитро 41 14:59:57
Шановний Сергій, ваша нова книжка вийде у вересні. можна дізнатись коли точніше, і в яких магазинах Харкова буде відбуватись презентація?

Moderator 12:01:12
Я про це ще не думав, але дякую за ідею. Можна було б зібрати другий том. Скажімо, з творів зовсім інших авторів. У Харкові сьогодні «живе і працює» величезна кількість цікавих молодих письменників, про яких я на момент укладання «Готелів Харкова» просто не знав. Тому цілком можливо, що наступного року щось подібне з’явиться. Тут ще така річ, що самі «Готелі Харкова» потрапили до маркетингової діри. Мало хто зрозумів, що це за книга і про що вона. Я сам час від часу зустрічаю її в харківських супермаркетах в розділах, де продаються путівники та мапи Харкова.

Jenny 11:51:57
Чи планується “друга серія” “Готелів Харкова”? Якщо так, то за яким принципом вона буде побудована: нові твори тих самих авторів, чи, можливо, лише нові імена? Вдячна

Джерело: http://bookvoid.com.ua/chat/

Сергій Жадан: «Хочу цього року написати справжню п’єсу, за всіма законами жанру»

Харківський театр «Арабески» готує прем’єру вистави за текстом Сергія Жадана «Червоний Елвіс». Про це, про закордонне сприйняття української літератури, про подорожі та про інші важливі для письменника і його читачів — наша розмова з популярним письменником.

— Сергію, можеш сказати кілька слів про майбутню виставу за твоїм твором?
— Кілька років тому до мене звернулись Таня Міхіна (акторка театру імені Франка) та Валентин Панюта (гітарист «Lюків») із пропозицією написати для Тані моноп’єсу на тему вагітності, умовно кажучи. Таня тоді саме чекала дитину. Я написав «Червоного Елвіса». Ну, і ось уже три роки ця п’єса «йде до глядача». Але, здається, вже прийшла. Щоправда, в результаті у виставі задіяні інші актори, натомість використано музику Олега Сердюка – клавішника групи «Lюк». Така дещо заплутана історія.

— Власне, це вже не перша інсценізація творів Сергія Жадана. Були і «Щасливого Різдва, Ісусе», і «Вісім історій про Юру Зойфера». Чи ти, коли пишеш, думаєш про можливість того, щоб твій текст був не лише текстом, а й виставою чи, наприклад, фільмом?
— Ну, всі ці тексти я писав спеціально на замовлення театру, себто, відпочатку передбачалось, що це тексти театральні. А загалом, звісно, не думаю. Коли надходить пропозиція від режисера – тоді починаю думати. Скажімо, щойно закінчив театральну адаптацію «Власника кращого клубу для геїв» для театру Франка. І хочу цього року нарешті написати «справжню» п’єсу, за всіма законами жанру.

— А які твої відчуття, коли ти вже побачив результат роботи театралів? Немає прикрого враження, що літературний матеріал «зґвалтовано» і ти мав на увазі зовсім інше?
— Не те, щоби «згвалтовано», але справді є відчуття, що я мав на увазі щось інше. Але це, мабуть, нормально — режисер має своє бачення і зовсім не зобов’язаний відтворювати дослівно все, що мав на увазі автор. Тому жодних претензій не маю.

— Взагалі, чи важливо тобі як письменнику, щоб твої тексти розуміли саме так, як ти їх замислив?
— Звісно, важливо. Але це, мабуть, неможливо повною мірою.

— Не так давно ти одержав премію Конрада за 2009 рік. Усі розуміють, що вона є не лише визнанням суто письменницьких заслуг, а й певним знаком того, що лауреат має значення не лише для української культури, але й для польської. А яку для тебе роль відіграє польська культура?
— Польща цікава й важлива, вона є певним містком, певним перехідником, який поєднує нас із Західною Європою. Вони, як мені видається, багато в чому подібні до нас, але разом із тим – зовсім інші. Це й цікаво. В будь-якому разі сучасна польська література мені видається однією з найпотужніших сьогодні, намагаюсь за нею слідкувати, принаймні завжди чекаю, що нового напишуть Анджей Стасюк, Ольга Токарчук, Дорота Масловська, Павел Гюлле, Марцін Свєтліцький.

— А взагалі, за твоїм враженням, де серед сусідніх і дальших країн найкраще сприймають твою творчість і українську літературу загалом?
— Польща, Німеччина, Австрія — там є справді сталий серйозний інтерес, вони перекладають українських авторів, цікавляться літературними процесами, загалом — цікавляться.

— Вічна проблема: хто перекладатиме нашу літературу за кордоном та іноземну в нас. Чи бачиш ти бодай якісь зрушення в цьому питанні?
— Дуже незначні. Якщо в Україні традиційно цікавляться зарубіжною літературою (хоча, знову ж таки, перекладів мало), то українською літературою за кордоном цікавляться значно менше. І навряд чи щось у цьому плані зміниться.

— Де географічно зараз перебуває Сергій Жадан, і де планує побувати ближчим часом?
— Найближчим часом планую побувати на Ляйпцігському книжковому ярмарку – будемо там презентувати з видавництвом «Зуркамп» антологію «Одеса Трансфер». Це книга есеїв про чорноморський басейн. У ній беруть участь письменники з різних країн, котрі написали щось про той чи інший регіон, пов’язаний із Чорним Морем. Я написав про Крим. А потім планую у Варшаві презентувати польське та німецьке видання своєї збірки есеїв «Відсоток самогубств серед клоунів», це така дивна книга, в Україні вона не виходила.

— Звучить інтригуюче…
— Та там, насправді, нічого аж такого інтригуючого – ці есеї друкувались по українській періодиці та в інтернеті, хоча й не всі. Зокрема, там є і «Червоний Елвіс». До мене півтора роки тому звернулось маленьке німецьке видавництво «Фототапета», з пропозицією видати у них що-небудь. Я подумав і погодився. Вони видають свої книги відразу німецькою та польською, на два ринки. Минулого березня ми презентували цю збірку в Німеччині, а тепер вони чомусь вирішили до неї повернутись і зробити презентацію в Польщі. Можливо, я її колись у такому вигляді видам і в Україні, подивлюсь.

— Як тобі краще пишеться – вдома чи у дорозі?
— Прозу в дорозі писати важко – потрібні спокій та зосередженість. У дорозі я пишу вірші. Можливо, тому, більшість моїх віршів – про дорогу.

— Сьогодні ти, мабуть, з усіх українських авторів найчастіше читаєш свої вірші під музику. Як на мене, найкраще це виходить наживо, досить згадати феєричний концерт із групою «Собаки в космосі» на останньому Львівському форумі. Чи планується якесь продовження цього проекту?
— Так, думаю, ми будемо робити щось далі, але трішки пізніше. Мені видається, що цей проект себе ще не вичерпав, так що обов’язково має бути продовження. Нас час від часу запрошують на якісь виступи, ось зараз є кілька запрошень до Словаччини, Польщі, на відкриття Берлінського міжнародного поетичного фестивалю. А ще ми записали диск із харківською групою «Ойра». Це щось зовсім інше – суміш фолку з гіп-гопом. Має бути цікаво, мені здається.

— Що зараз пишеш?
— Дописую роман. Сподіваюсь, ще цього року, до Львівського форуму видавців він побачить світ. Ну, і нові вірші паралельно пишу. Одне слово, це якийсь такий нескінченний процес – закінчуєш писати щось одне, відразу ж починаєш щось інше. Тут уже не йдеться про читачів чи ринок, скоріше – про систему життєдіяльності.

— Що скажеш з приводу останніх українських книжкових новинок? Скидається на те, що найпопулярнішим виданням початку 2010 року став новий роман Оксани Забужко. Чи читав ти його, і якщо так, то які враження? Взагалі, що з української літератури за останній час найбільш сподобалось?
— Я лише почав його читати, тому притомного враження ще не маю. Безперечно, це найбільш резонансне видання останнього року. А найбільше сподобались останні книжки Тані Малярчук та Наталки Сняданко.

— У тебе нема враження, що останнім часом в українській прозі знов побільшало історичної тематики, особливо у приватному вимірі ?
— Ні, немає. Просто з останніх новинок найбільш резонансними були згаданий вище роман Забужко, де так чи інакше присутня історична тематика, й роман «Чорний ворон» Шкляра. Проте навряд чи з цього можна вивести якусь тенденцію. У нашій літературі тенденцій немає взагалі, оскільки немає механізмів, котрі би запускались і працювали. Все відбувається спонтанно й за великим рахунком – випадково, немає ні спільних ідей, ні спільних настроїв. З одного боку це позбавляє літературу тенденційності, з іншого – свідчить про відсутність усталеності й потенціалу.

— Напевно, вже всі знають, що Сергій Жадан не ходить на вибори і не підтримує жодних політиків. Але соціальне життя політикою не вичерпується. Які твої враження від сучасного українського суспільства? Дехто вважає, що воно дорослішає та врізноманітнюється, дехто навпаки бачить деградацію…
— Мені здається, у нас всі суспільні процеси законсервувались. А відсутність поступу так чи інакше загрожує деградацією.

Джерело: http://bookvoid.com.ua/digest/2010/03/12/104025.html
Автор: Олег Коцарев