Список використаної барбітури

Нова збірка Сергія Жадана „Марадона” – тексти про „штуку із сильним осадом” під назвою життя, патенти на смерть і дивіденди з них, колективні види спорту та технічну поразку у боротьбі героїв віршів зі шкідливими звичками.

Цілий дзбан життєвої лірики пропонує спраглим на сучасну поезію читачам Сергій Жадан. Нова збірка „Марадона” добре йде після отруєння пересолодженими, графоманськими чи просто неякісними текстами. Вона не містить консервантів, але все-таки не рекомендована дітям до вісімнадцяти.

Книга поділена на три частини. Частина перша – R’n’B (українські весільні та рекрутські пісні) – тут є ритм, є блюз, є рекрути, а весілля – це всього лиш спосіб вирішити проблеми з візою. Частина друга – „Список використаної літератури (Марцін Свєтліцкий, Чарлз Буковски, Пауль Целян)”. Жадан робить цікавий хід, подаючи декілька власних перекладів і плин думок навколо них. Це – тексти плюс контекст, думки і враження перекладача, яких ніколи не являють читачеві, залишаючи йому самі твори. Частина третя – „Радіошансон” – платівка з вісьмома історіями про Юру Зойфера на двох сторонах з бонусом. Один із віршів „бонусу” увійшов до наступного альбому гурту “Мертвий півень”. Шансон – формат цього розділу, у якому йдеться про шулерів, повій, проповідників, наркодилерів та різних псів міської інфраструктури.
Місто – це стихія Жадана.
Чому саме „Марадона”? У епіграфі йдеться про те, що Дієго Марадона після обстеження у психіатричній клініці вирішив лишитися і продовжити лікування.
Відомий футболіст – символ, його зловживання шкідливими звичками та життя як спаринг-поєдинок із самим собою перегукуються з головними ідеями збірки. Його портрет, зображений у стилі Енді Ворхола, був би чудовою обкладинкою для цієї книги. Збірка не відстає від попередніх книг Жадана, у ній чітко чути його голос. У віршах Жадана закладені лінгвістичні бомби, він терорист (модна сьогодні професія!), який бере читачів у полон власним стилем.

Окрім того, автор – знаний дилер метафор. Він вибудовує світ із добре розвиненими інфраструктурами та всіма важливими галузями промисловості. Атомні станції працюють “на побутовій шизофренії, котру дещо пафосно називають пристрастю”. Нафтова промисловість – відмивання гріхів чорним золотом разом із відмиванням грошей. Кишенькові злодії мають свій профспілковий рух, бар „Пролісок” веде чесну конкуренцію із баром „Страшний суд”. Тут можна отримати патент на смерть, а “життя – це бізнес, на який ти не маєш ліцензії”.

Цей світ має почуття релігійності, яке можна виміряти під час допінг-контролю. Опіум – релігія для народу, а не навпаки. Навколо – одні персонажі із картин Босха. Цей світ створив не Жадан, він його стенографує у поезії і прозі, які все більше наближаються одна до одної. Тексти „Марадони” – це вірші, вільні від рамок рими та форми. Проте, у верлібрах пульсує чіткий ритм, який наближує ліричну реальність до життєвої.

Кров у цій книзі чорна як нал і як нафта. Білий колір мають сніг і гарячка. Червоний – обкладинка. Синій набуває нової назви – колір пепсі. Сучасна поезія не може позбутися брендових лейблів. Жадан транскрибує їх у поезію, тепер торгові марки – метафори і художні образи. А його герої ходять на грудях із “лейблом адідасу, мов простреленим серцем”.

Жадан завжди вмів надавати знаковості найбуденнішім речам. Порожнечу побутових та канцелярських штампів він наповнює глибинним сенсом. Затерті життям вивіски набувають статусу пророцтв. “Каса довідок не дає” – відповідь сучасної дельфійської піфії – нафарбованої тітки у віконечку на залізничному вокзалі на вічне запитання “А Бог є?” Автор – бармен, що готує ліричні коктейлі з вічного та сучасного. Там, де вино перетворюють на цикуту, цукор обертають на клофелін. Проституція прирівнюється до мучеництва, а “венеролог залікує всі твої стигми”. Мабуть, це те, що підносить Жадана над рядом молодих сучасних поетів, які плетуть поезію лише із сьогодення, закреслюючи все, що було до того.

Він явно заграє з молоддю, апелюючи до з контркультурних настроїв. Колись обов’язковими були згадки про Леніна, а тепер замість культу вождя – культ наркотиків. Щоправда, свої смаки диктує вже не партія, а публіка. Як писав Віктор Пелевін, “У галузі радикальної молодіжної культури нічого не продається так вдало, як грамотно розфасований і політично коректний бунт проти світу, де панує політкоректність і все розфасовано на продаж”. Втім, Жадан особливо не намагається бунтувати. У нього все виглядає природним, навіть нецензурні вислови й епатаж. Він уже пройшов етап бунту і знає, що “система відчиняє двері лише для того, аби прищемити в них твої пальці.”

Герої (такі ж вільні, як і вірші) часто перетинають кордони. Звичайно, не з порожніми руками – перевозять або наркотики, або трупи коханих жінок, вбитих власноруч. Жінки у “Марадоні” – істоти незрозумілі, істеричні, агресивні та взагалі дивні створіння, які “носять всі ці прикраси для трансвеститів” і полюбляють „ділити твою печінку”.
Автор виводить взаємозв’язок між жіночою агресією та силіконом і бере особливо привабливий приклад для ілюстрації – Памелу Андерсон. „В кожній з них – на рівні генетики – закладене це бажання придушити тебе, причому зробити це по можливості акуратно, аби при похованні не тратитись на нову краватку.” – Ось так поет перефразовує сакраментальну фразу „Всі баби – стерви”.

Книга – мов підручник для 12 класу з вивчення життя і смерті. Жадан постійно дає їм визначення і кожна поезія – як новий параграф (тест читачі пройдуть на практиці). Найяскравішим є економічний розділ, у якому “Життя – це те, чим ти починаєш розраховуватись в кінці життя.”, а “Смерть –територія, де не ходять наші кредитки ”. Книгу варто читати тим, чиє життя має спортивну динаміку: “Життя – це боксер, який любить свою роботу, нічого особистого і нічого зайвого”.

Жадан добре знає свою цільову аудиторію. Він постачає наркотики у творах. Його тексти цілком могли би бути репліками душевної розмови за пивом. Це поезія без відриву від життя, без пафосу і гламуру, без надмірного очорнення чи відбілення дійсності. Адже „В житті все так само, як і в поезії, просто в поезії все стилістично краще.”

Автор: Олена Павлова
Джерело: http://litakcent.com/2007/11/28/olena-pavlova-spysok-vykorystanoji-barbitury.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *