Маляры утром…

Маляры утром начинают свою работу,
завершают стену звонкими кельмами,
как будто не нужно другой заботы,
чем отделять тени и свет от светотени.

Дети останавливаются, и, задирая головы,
смотрят, – картонки неба от солнца белы.
Воображают быть малярами с железными горлами
и натолкать карманы солнечной пылью.

В их учебниках порванных заваляются
только пыль да фамилии мертвых поэтов.
Нет ни золота на их обручальных кольцах,
и никаких опасностей, и никаких секретов.

Когда наступает обед, в середине полдня,
работники вытаскивают хлеб и овощи.
В тени домов, высоких, словно деревья,
из радио вылетают напевы птичьи.

Дети завистливо смотрят на рабочие блузы,
на скрипучие лифты, гудящие в небоскребах,
и их сердца стынут волокнами кукурузы,
и застывают, чувствуя осени терпкий воздух.

***
оригинал
Мулярі зранку починають роботу,
вивершують стіну дзвінкими кельмами,
ніби не мають іншого клопоту –
відділяти світло від темряви.

Діти зупиняються, задирають голови,
розглядають картонку неба, на сонці згорілу,
мріють стати мулярами із залізними горлами,
і мати повні кишені сонячного пилу.

А в їхніх порваних підручниках
лише порох і прізвища померлих поетів,
жодного золота на обручках,
жодних небезпек і жодних секретів.

Коли настає обідня перерва,
робітники дістають хліб і овочі,
і навколо будинки високі, ніби дерева,
а з радіо вилітають пісеньки дівочі.

І діти заздрісно дивляться на робітничі блузи,
на скрипучі ліфти, що рухаються в хмарочосі,
І їхні серця волокнами кукурудзи
застигають в повітрі, відчуваючи осінь.

Сергей Жадан. Из сборника “Эфиопия”.

Богдана Пинчевская
Джерело: http://www.proza.ru/2009/04/20/441

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *