Category Archives: творчість

Август уходит из теплых кварталов…

Август уходит из теплых кварталов,
река обнажает камыш и траву,
и беспризорные дети вокзалов
терпкие звезды яблок рвут.

И в черных ночлежках, с загадочным видом,
чувствуя в этом условный знак,
читают на девичьих лицах обиду
и курят взаправдашний взрослый табак.

В их цепком медленном разговоре,
привычном жестоким детским сердцам,
столько любви и злого горя,
что не снилось и мертвецам.

Может быть, твердое, словно гравий,
время, что убивает нас,
из их исковерканных биографий
когда-нибудь новый язык создаст.

Может, как призраки, эти парни
в тумане, окутавшем архипелаг,
солдатами свежесколоченных армий
когда-то встанут под чей-то флаг

и злость, которой у них навалом,
будут все время нести в руках,
прорвавшись к карпатским глухим перевалам
и окопавшись на сербских хребтах.

И смельчаки, те, кто шагом пешим
идут без улыбок и лишних слов,
на фонарях еще будут вешать
гадалок, мошенников и шутов.

Будет разорвана аккордеоном
дезертирская ветреная душа,
и будут на рынке в каждом районе
хлеб и патроны для калаша.

И будут крепнуть с каждой ночью
времени хрупкие позвонки,
ласточки в небе оттачивать почерк
и рыбы плыть по теченью реки.

Перевод с украинского Игоря Белова. Журнал “Новый мир”, № 11, 2009.

СТАНСИ ДЛЯ НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

а.
Лілі Марлен, ти не росла у совку,
ти взагалі не знаєш, що це таке – совок,
але батальйони тягнули цю пісню ламку,
ховаючи в ранцях на застібці і на замку
між порнографічних листівок трепетний мамин рядок.

б.
Війна почалася у червні, а вже восени,
з пантами прогоцавши літню кампанію, в ніч
відходили “наші”, як ніжно себе вони
самі й називали, і, мабуть, немає вини
в такій безпідставній любові до малознайомих облич.

в.
Така вже була умова, що їх вела уперед,
така пролетарська сансара, такий православний чин,
щоб кожен в своїй ойкумені сягнувши зірок і планет,
знайшовши предмет любові, любив собі цей предмет,
окрім, звичайно, дебілів і одиноких мужчин.

г.
Але ви врешті з’явились – діти германських лісів,
непосидючі шибайголови рейнських трудящих долин,
і всі міщани раділи появі цих голосів,
за винятком агітатора, котрий вже мирно висів,
і був один, хто не тішився, був взагалі один.

ґ.
Наївна й смішна веремія, як в жодному з інших міст.
Ось ветхий петлюрівець чистить свій слуховий апарат,
ось збуджені комсомолки до співу виказують хист,
і з братськими хлібом-сіллю ставши на повен зріст,
з бантами на вишиванці виходить коляборант.

д.
Ви дбали про місто, листівками всіявши брук,
і хай мародеру дрижав його згорблений карк;
відкрили “Просвіту”, зчиняючи гамір і грюк,
зібрали до зоопарку вцілілих радянських тварюк,
хоч на фіґ кому потрібен він був – цей ваш зоопарк.

е.
Ті піонери-юннати, які вам писали вірша,
та вчителька мови, котра пускала вас на постій, –
вони ще сплатять офіру за всіх, хто від них вируша,
ось вона, діти, слов’янська психоделічна душа –
знаєш, який буде вжинок, але таки спробуй, посій.

є.
Скажіть запальному хлопчині, який промерзав до тла
в зимовій редакції, вірячи, що це іще не кінець,
коли ви йшли з цього міста, з його води і тепла,
скажіть, чи крапля сумління хоч раз по тім затекла
до ваших холодних німецько-фашистських сердець?

ж.
І навіть можна не знати природи якихось речей,
але, якщо вже відверто, без соплів і без образ –
попри усю непруху, попри тугу, ачей,
невже ви самі не бачили, невже не мали очей,
що райх ваш – фата моргана, і фюрер ваш – підарас…

з.
Адже біль цього міста вже не звести до ладу,
не стишити цю відразу до всіх, хто його здавав,
тому і я краще здохну, чи просто так упаду
на площу його свободи – виснажену і руду,
аніж відійду від коріння його наркотичних трав.

и.
Лише нерухоме небо, небо собі згори
лінзами Богородиці зазира до осель…
Гріються шоколадки у руках дітвори,
пахне драпом в учительській, дощ заливає двори,
гелікоптер пролітає, мов мандрівний журавель.

Джерело: http://maysterni.com/publication.php?id=1575

Ісус любить тебе

Можливо, якби я дивився телебачення частіше, я давно б уже звик. А так кожного разу одне й те саме – на тебе вивалюють якусь незбагненну інформацію і далі ти мусиш жити з нею. А з нею жити важко. Скажімо, подивився нещодавно якісь пропагандистські російські ролики, і ось що виявляється. Виявляється, що 10 відсотків населення Російської федерації за останнє десятиріччя були втягнені до тоталітарних сект. І це ще не найгірше! Найгірше те, чим саме займались вищезазначені тоталітарні секти. А займались вони, щоб ви знали, промисловим шпіонажем на користь Америки та моральним розтлінням російського держапарату. Я не жартую, так і було сказано – «действия координировались руководством ЦРУ». Як доказ цього, телевізійники показали знайдені в одній із нових, некошерних церков, фотоплівки та папку, на якій було написано від руки «Чорномирдін». Ну, з Чорномирдіним, припустімо, не все так просто – можливо, це і не шпіонаж, а всього лише планова місіонерська робота. А з усім іншим я, скажімо, можу погодитись. А погодившись, тривожно спитати в прогресивної громадськості – а що ж ми? Невже ж знову пасемо задніх? Який у нас відсоток ярових та озимих свіжо наверненими душами зібрали афро-американські пастирі? І хто саме потрапив у їхні сіті? Тут бачиться три напрямки діяльності місіонерів. По-перше, політична еліта. Те, що більшість українських політиків є жертвами тоталітарного сектантства, не викликає жодного сумніву. Питання лише в тому, які шляхи потенційного зомбування обирають для себе заокеанські пастирі. На що можна купити українського політика? Що його взагалі цікавить? Секс, кокс і слово боже. Два останні компоненти настільки міцно ввійшли в реалії вітчизняного політикуму, що політичний, так сзать, бомонд України ще довго буде асоціюватись із образами наших мерів, котрі на ранковому кумарі намагаються записати чергове звернення до міської громади. Натомість, секс. Його присутність в українській політиці не виявлена достатньою мірою, з причини очевидного домінування двох інших компонентів. По-друге, трудова міграція. Жодного сумніву не викликає те, що беззаперечними носіями сектантських ідей є представники трудової китайсько-корейської та студентської південно-африканської молоді, котра активно обживається на мирних теренах Соборної України. І хто знає, чим, окрім демографічного вибуху, загрожує нашій республіці така легковажна політика з асиміляції та депортації молодих хунвейбінів із гуртових ринків країни. По-третє, транснаціональні корпорації та макдональдз. Ніхто до сьогодні не заперечив причетність макдоналдза до тоталітарного сектантства та не виозначив його роль у домінуванні серед українських політиків трьох світоглядних складових, а саме сексу, коксу та слова божого. А оскільки заперечень немає, то й підозри лишаються. І ось виходячи із цього, я собі думаю – це ж якщо взяти за основу скромні російські підрахунки, і уявити, що щонайменше 10 відсотків наших співгромадян так само є членами тоталітарних сект, то напрошується логічне питання – де були ці люди 30 вересня 2007-го року, і чому блок КУЧМА не пройшов до парламенту? Ага, і ще одне: хто в такому разі має відповідати за Динамо?

Джерело: http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/sirozha/a1221