Author Archives: admin

Есеїстика Сергія Жадана у журналі «Український тиждень»

Курсова робота студента четвертого курсу філологічного факультету (спеціальність- журналістика)
Дзярика Костянтина Сергійовича
Науковий керівник практики: докт. філолог. наук, проф. Ломакович Світлана Володимирівна

Вступ

Есеїстика в Україні отримала можливість «легального» існування і функціовнування лише в останні 10-15 років. Як такої заборони на есеїстику не було, скоріше існувало презирливе ставлення до творів такого роду. Ідеологічна машина передбачала публікацію більш ефективних матеріалів, політично і соціально замовлених – нарис, памфлет, фейлетон, стаття.
На думку М.М. Епштейна, «у глибині есе закладена певна концепція людини, яка надає єдність всім тим ознакам жанру, які перераховуються в енциклопедіях і словниках: невеликий обсяг, конкретна тема і підкреслено суб’єктивне їх трактування, вільна композиція, схильність до парадоксів, орієнтація на розмовну мову і т.п.»[11; 378] Слідуя за Монтенем, сутність цієї концепції, Епштейн бачить у тому, що людина – носій не знань, а думок. Єдине завдання текстів цього жанру – не проголошувати істини, а розщеплювати закоснілу, помилкову цілісність, відстоювати вільну думку. Тому цілком закономірно, що популярність і актуальність в Україні есеїзм отримав разом із здобуттям незалежності країни і розвитком свободи слова.
Із французької «есе» («essai») перекладається як «спроба», «досвід», «випробування», походить же від латинського «exagium» – «зважування». Батьком» жанру есе в Європі називають Мішеля де Монтеня. «Проби» – так назвав Монтень свій твір (дві книги порівняно невеликих міркувань на різні теми). Свобода і природність, «натуральність» твору властиві «досвіду» на всіх рівнях – від композиції до мови. Це основний метод жанру, як визначав Монтень, – роздум на очах у читача, нічого не ховаючи і нічого не приховуючи від нього. Відбиваючись на папері, думка повторює всі зигзаги і повороти живого мислення і живого почуття автора есе. «Аби говорилася правда. Це важливіше за все »[6;7],- переконано зазначав автор. Правда як жанр, правда про себе, свій внутрішній світ, хай і у декілька еклектичному, проте у справжньому, рухомому, живому – так можна визначити сутність есеїстики. «Проби» вийшли друком у 1580-му році, наприкінці епохи Відродження. Крім того, подібний жанр з’явився в абсолютно іншій культурі, в Японії, причому набагато раніше, в X столітті, і під іншою назвою – «дзуйхіцу». Тут «засновницею» цього жанру вважають Сей Сьонагон – фрейліну імператорської свити, що назвала свій твір «Записки у узголів’я». Це був абсолютно особливий, естетичний, погляд на світ. Сей Сьонагон цікавили не самі події, а враження від цих подій. Головне місце в книзі посіли думки і спостереження, що по-новому (з несподіваної, суб’єктивної точки зору) розкривали звичні (буденно-побутові) речі, явища, події. Історія виникнення «Дослідів» і «Записок» говорить про те, що основою причиною або поштовхом до появи есе слугував певний«життєвий зміст», громадська і особиста потреба.
Сьогодні перевантаження інформаційного простору у напрямку оперативності та сенсаційності є одним із чинников активної есеїзації у всіх сферах. Як відзначають сучасні дослідники, в XX столітті з’явилася особлива «необхідність у теорії, яка б давала підстави для розуміння на побутовому (а тим більше на науковому) рівні закономірностей і механізмів розвитку людини. Важливо, що будь-яка людина на своєму особистому досвіді, через власні переживання, зустрічі з іншими людьми, на досвіді розуміння самого себе будує таку теорію. Вона входить в його картину світу. Правильна (максимально наближена до істинної) картина світу дасть можливість не тільки зрозуміти навколишню дійсність, але й навчить людей правильно спілкуватися один з одним і жити щасливо».[1; 19-20]. Для жанрової характеристики есе індивідуальна картина світу есеїста та його тип духовності як «практичний» прояв останньої мають велике значення: вони визначають його бачення навколишнього світу і взаємини з ним. Серед купи інформації реціпієнт став звертати увагу на непересічність есеїста. На першому плані повстала постать автора і його ім’я . Есей як вид журналістської діятельності став провідним «ексклюзивним» жанром з позитивною динамікою. Із найбільшим потенціалом він виконує функцію встановлення особистого контакта з аудиторією, утримання його уваги. Це стає можливим, завдяки поверненню автора до власного духовного досвіду, який виявляється в підвищеному автобіографізмі есе.
Найсуперчнішим із провідних есеїстів в Україні є сьогодні Сергій Жадан. Обличчя молодої української літературної сцени, вільне від будь-яких соціальних і політичних замовлень часу, у свої 35 років він вже є живим класиком української літератури. Його ім’я як поета і романіста визнають за кордоном як український феномен. В 2006 році його книга «Капітал» стає найкращою книгою року за версією Бі Бі Сі. Йому належить літературна премія ім. Джозефа Конрада-Коженьовського 2009 року. Нещодавно, у січні 2010, книга “Гімн демократичної молоді”, яка вийшла німецькою, посіла перше місце у списку бестселерів, який створюється за рекомендаціями провідних німецьких літературних критиків. До того ж, Сергій Жадан має безцінний життєвий досвід із культурологічної точки зору. Він є організатором багатьох художніх акцій, виставок, концертів класичної, духовної і нетрадиційної музики, вуличних акцій і фестивалів мистецької і народної непокори. Всі його чисельні проекти мають велику довіру в аудиторії, тому що створюються за відсутності номенклатури і комерційних стосунків. Наприклад, його безпосередня участь у подіях померанчової революції мала на меті не обстоювання чиїхось політичних інтересів і пов’язаних з ними преференцій, а опозицію режиму несвободи, обстоюванню свого права на вибір:
«Власне для мене це була не підтримка «померанчових» сил, а опір до влади як такої. Скоріше анархістськая позиція, чим позиція демо-ліберала»[9]. Як зізнається сам Жадан, він не має політичних поглядів. Це апріорна позиція митця. У Жадана зовсім інше покликання, він пише неперевершені поетичні і прозові твори. Ось як прочитує його російський літературний критик Сергій Самойленко: «…Його цікавить дійсність як вона є, він дивиться на неї з близької дистанції, і майже завжди він не спостерігач, а учасник, принаймні, його культурні коди зовсім інші. Вірші для нього, можна припустити, меншою мірою літературний факт, а більш життєвий, фіксація і осмислення досвіду. Особистого, вікового, громадського…»[12]
У журналі «Український тиждень» есеї С. Жадана з’являються в рубріці «Особиста думка» з другого після заснування випуску журнала. Це не випадково, що головний редактор Юрій Макаров у часи активної промоції журналу запросив до рубрики «Особиста думка» саме С.Жадана. В електроній версії журналу напроти імені автора стоять такі слова, що підкреслюють різні його іпостасі: письменник, поет, прозаїк, драматург, співець Республіки. Останнє найвиразніше передає сутність феномену С.Жадана – що виявляється у свободі і силі його голосу. Пізніше до цеї рубрики залучаються інші автори, але перший рік вона виходитиме переважно за участю С. Жадана.

Чат із Сергієм Жаданом 20.05.10

20 травня о 12.00 на порталі «Буквоїд» відбудеться чат із Сергієм Жаданом. Свої запитання можна поставити вже тепер.

Moderator 13:41:30
Думаю, там просто така специфіка – щойно ти туди потрапляєш, як швидко сам стаєш старим пердуном. Тому дякую, ні. Дорогі брати і сестри, дякую Вам усім за питання, побажання та сумніви. Сподіваюсь побачитись із Вами всіма у вересні, на презентаціях нової книги. До зв’язку!

007 13:29:21
Ніколи не думав піти у політику? Бо ці старі перуни від Спілки там вже задовбали!

Moderator 13:40:35
Ну, я багато писав про Харків. І наступна прозова книга, якщо я її напишу, має бути “дуже харківською”. Навіть “дуже-дуже”.

Jenny 13:29:13
Чи погодитесь Ви із твердженням, що Сергій Жадан – «дуже харківський» поет? Свого часу я мало не вивчала географію Харкова за Вашими творами. Особливо, коли на розі однієї з вулиць ніяк не могла згадати, звідки мені знайома ця назва – «Вулиця Ганни»:).

Moderator 13:39:46
Це Ленін – вічно молодий. Старіти не вдається завдяки наркотикам.

Inna 13:28:21
Ха, наступне питанння мало бути як тобі вдається не старіти?) Нє, Жадан – вічно молодий! )))

Moderator 13:25:47
Ти знаєш – зранку музику не слухаю. Загалом, слухаю її переважно або в дорозі, або на живих концертах. Ось 3-го червня йду на Гоголь Борделло, дуже їх люблю. А так, загалом, давно не було якихось великих приємних музичних відкриттів. Старію, мабуть.

Inna 13:16:45
Яку ти слухаєш музику? особливо зранку? Є якась категорія виконавців що не набридає ніколи?

Moderator 13:20:41
Останні 15 років.

ню 13:15:43
переломний момент у вашому житті – …

Moderator 13:19:06
Так, звісно. А де ви знаходитесь?

ню 13:12:57
подпишите мне книжки?

Moderator 13:16:35
А Ви надішліть на адресу “Буквоїда” свій мейл ([email protected]), спишемось.

anneliza 13:07:10
Якби ж то знати хоч одну з Ваших електронних адрес!) Твори в багатьох часописах, я на жаль (чи на щастя) не початківець. А коли Ви найближчим часом будете в Києві?

Moderator 13:13:38
Так, пишу зараз силабо-тонічні вірші – і для нової книги, і для нашого проекту з «Собаками в космосі». На «сучасному етапі» творчість є значно менш біографічною. Вірніше, змінилось саме розуміння біографізму, воно стало більш узагальненим. З сучасних українських поеток мені близька творчість Мар’яни Савки, Богдани Матіяш, Світлани Поваляєвої, Галки Крук. Ну і Ліни Костенко, звісно.

anneliza 12:44:45
Чи пишете Ви зараз щось силабо-тонічне?) Накільки біографічною є Ваша творчість на сучасному етапі життя? Чи з роками менше біографізму, чи навпаки? Творчість яких сучасних українських поеток Вам найбільше подобається?

Moderator 13:11:51
Дякую за порівняння, дуже цікаво це чути. Думаю, це не інтуїція, скоріше, увага, з якою ставишся до життя та тих, хто в ньому живе. Життя насичене й глибоке, просто ми часто цього не помічаємо.

Inna 12:46:32
Мені здається ти віршами схожий на Висоцького – по я маю на увазі вміння передати спосіб мислення, проблеми і характери абсолютно різних людей і персонажів…Це інтуіція чи фантазія?

Moderator 13:10:05
Слівство, привіт! Давно пора. Буду в Києві – обов’язково задзвоню!

Сліва 12:54:02
А я просто радий тебе бачити. Хоч і в чаті. Чи не пора якоїсь… кави випити?

Moderator 13:08:15
Мабуть, може. Неодноразово доводилось бачити, як мова поглинає письменника, і в доброму і в поганому сенсі цього слова. Мова – річ самодостатня, тож нічого дивного в цьому немає. Найбільш цікаві речі й відбуваються тоді, коли письменник якимось незрозумілим чином під’єднується до цього потоку. Щодо білінгвістів – цілком згоден, теж доводилось таке бачити.

Надія 16:52:02
Як Ви гадаєте, чи може мова, завдяки своїй унікальній енергетиці, впливати на те, як і що пише письменник, наче «вести» його? Декілька разів стикалася з тим, що поети-білінгвісти, які пишуть (саме пишуть, а не займаються самоперекладом) однаково добре обома мовами, можуть бути абсолютно різними, не схожими на себе у паралельному мовному вимірі. Чи це, скоріше, виняток?

Moderator 13:05:02
Дякую дуже. Вам теж сонячного настрою. І погоди.

Krimovska 12:06:32
Час саме обідній… Не хочу лізти з питаннями, хоча саме на них Ви і маєте тут відповідати:)) Просто хочу побажати Вам великого натхнення і сонячного настрою! Даруйте радість і насолоду творчістю! Ви це гарно робите:))

Moderator 13:04:32
В жовтні, мабуть, не вийде. Але в принципі можна, звісно, приїду із задоволенням.

Анатолій Крат 12:07:41
Коли чекати з візитом у Прагу? У мене виступ восени у Карловому університеті, можемо об’єднати зусилля – запрошую! Десь на жовтень цього року. Радий буду бачити!

Moderator 12:55:09
А як можна ознайомитись із Вашими текстами?

anneliza 12:31:01
Сергію, ми з Вами кілька разів перетиналися, я доволі не публічна, читаю зі сцени рідко, але хотілося б знати Вашу думку про мої тексти, оскільки Вашою творчістю захоплююсь уже багато років. Розумію, питання “дурнувате”, та все ж…

Moderator 12:52:20
Мені здається, що найбліьш оптимальним завжди є органічне поєднання різних чинників без кардинального усунення якихось із них. Одним словом, я не впевнений, що існують якісь закони, за якими розвивається поезія. Існують поети, які її розвивають. Або не розвивають.

Надія 16:56:09
На Вашу думку, що найбільш притаманне українській поезії – верлібр чи силаботоніка? Як Ви гадаєте, за якими законами вона (поезія) розвиватиметься далі?

Moderator 12:47:28
Ви десь бачили полиці з українським «чтивом»? Здається, вся українська література в більшості книгарень займає не більше як одну полицю. Мені здається, «письменнику-початківцю» потрібно думати, не про те, що йому писати, а про те – як. Хоча я сам насправді не знаю – як. Мені здається справжня та актуальна література має бути цікавою та, перепрошую, щирою.

Надія 17:02:59
Про що, на Вашу думку, має сьогодні писати письменник-початківець, аби мати шанс достучатися як до видавця, та і до читача, при цьому не поповнюючи полиць із “чтивом”? Якою сьогодні в Україні має бути справжня та актуальна література?

Moderator 12:39:20
Я з ними дружу не через це.

007 12:27:27
Якось розчарував мене відповіддю про Комітет захисту України. Там же твої друзі – Юрій Андрухович, Володимир Цибулько….

Moderator 12:37:34
Скоріше, Америка 60-х – хотілося б побувати на концерті Джимі Гендрікса. Загалом, мені здається, що ми живемо в унікальний та неповторний час, особливо унікальний для української літератури – письменників уже двадцять років не розстрілюють. Просто потрібно відстоювати свої принципи й робити свою справу.

Inna 12:30:06
Привіт, якби існувала машина часу в як роки і яку країну хотів би потрапити? Куба 2-их? Париж 60-их? І чому

Moderator 12:34:43
Новий роман, безперечно. Він, на моє глибоке суб’єктивне переконання, найбільш мій. Просто тут є така дивна річ – ти змінюєшся, а тексти – лишаються, ти ж їх не переписуєш, правда? Тому не дивно, що з часом деякі з них стають тобі вже не такими близькими. Це не значить, що ти ставишся до них гірше, просто – перестаєш їх відчувати. Мабуть, це нормально.

Надія 16:27:58
Яку з усіх книжок, написаних Вами, вважаєте якщо не найкращою, то улюбленою, найбільш “своєю”, і чому?

Moderator 12:30:21
З сучасниками складніше: когось не назву – буде несправедливо. Є багато письменників, і в Україні і поза її межами, яких я можу назвати улюбленими. З класиками простіше – Семенко, Шкурупій, Влизько, Плужник, Антонич, Хвильовий і так далі. Я, здається, на цьому таки сайті, під час попереднього чату якийсь такий список уже вкладав. Здається, з цих таки прізвищ. То не Ви питали?

Надія 16:25:56
Сергію, хотілося бі дізнатися, хто в літературному світі має для Вас особливе значення – тобто, чи є у Вас улюблені поети/письменники серед класиків або сучасників.

Moderator 12:23:36
А коли Вам потрібно здати Вашу роботу? Давайте спишемось, може щось і підкажу, добре? «Гігієни» є, здається, в Харківському літературному музеї. У Вас немає можливості туди сходити? Я їх, на жаль, не маю, ні в друкованому вигляді, ні в електронному.

катерина 02:49:44
Добрий день, Сергію! Зараз працюю над дипломною роботою, яка безпосередньо пов’язана із вашою творчістю. Тема: “Літературно-мистецькі проекти Сергія Жадана: комунікативні моделі”. Власне наразі мені потрібно віднайти комунікативні моделі авторської презентації у ваших проектах (наприклад, Махновький фестиваль). Можливо Ви мені щось порадите. Сама би відповила на таке, що вам потрібно, ось і знаходьте, але все ж таки))) Ще знайти хоча б один примірник “Гігієни” не можу. Вони зараз ще десь існують? Дякую за увагу.

Moderator 12:20:53
Насправді чим далі, тим більш відчуваю неприродність цього заняття – читання віршів зі сцени. Є в цьому щось дитяче. Одним словом, я з деякою підозрою ставлюсь до цих речей, хоча постійно доводиться ними займатись. Але люблю слухати, як читають інші. Навіть якщо читають погано – в цьому все-одно є якийсь такий персональний джаз. Це стосується, мабуть, не лише віршів. Ось ми нещодавно презентували збірку «Декамерон», цікаво було чути, як різні автори по-різному читають свої оповідання: скажімо, Любко Дереш читає як проповідник у дитячому таборі – довірливо, наївно і страшенно переконливо, а Толік Дністровий – як сусід по купе: дещо монотонно, проте надзвичайно приватно й доступно. Письменників іноді цікаво послухати.

Jenny 11:45:27
Можливо, це моє власне враження: ніби Жадан у житті і Жадан на сцені – наче дві різні людини. Що Ви відчуваєте, коли читаєте вірші зі сцени? Справжню свободу, можливість стати власне собою? Або, як актор, прагнете добре виконати сьогоднішню роль? Дякую.

Moderator 12:18:00
Мені не вистачає Вашого почуття гумору, аби відповісти на це питання дотепно.

Snizhana 08:15:32
Пане Сергію, чи правда, що ви з Андруховичем коханці? І взагалі, до якої сексуальної орієнтації ви належите?

Moderator 12:15:59
Та ніде. Якщо хочете, залиште в редакції свій мейл, я вам вишлю ці переклади. Бо коли вони будуть надруковані, і чи будуть надруковані взагалі – навіть не знаю. Була ідея зробити з цього якусь книгу, але часу, чесно кажучи, не вистачає. Я тепер займаюсь зовсім іншими перекладами.

zzzorik 21:23:19
де взяти ваш/ваші переклади лєнца??якось не виходить їх знайти.печалька

Moderator 12:14:07
Просто я використовую чужі назви. Скажімо, «Цитатник». Або «Балади про війну і відбудову». Крім того, дуже важливо, аби назва книжки не потребувала перекладу, так простіше продатись світовому капіталу.

Василь Кузан 12:33:38
Привіт, Сергію! Мене цікавить таке питання: звідки ти береш такі назви для своїх книг, які одразу стають класичними?

Moderator 12:10:38
Наскільки пам’ятаю, я цей вірш написав у вересні 2004-го року у Відні. Це була якась така дивна поїздка – я на пару тижнів опинився там без жодних занять та зобов’язань, жив у величезному захаращеному помешканні просто біля ратуші й писав вірші. Досить багато тоді написав, ці вірші потім потрапили до циклу «УРСР», подивіться, в «Цитатнику» це кілька останніх віршів циклу. Вони всі поєднані, бо писались протягом кількох днів. Хоча «Океани», мабуть, найкращі з того всього. А може й ні, не знаю.

fishflying 20:51:13
моя улюблена Ваша поезія – “океани”. і запитання у мене з низки тих, які письменникам ставити категорично забороняється, але я однаково ризикну 🙂 будь ласка, розкажіть трохи про цей вірш. п.с. Вам однаково велике дякую! чекаємо на новий роман

Moderator 12:08:25
До нинішньої опозиції, як і до нинішньої влади, я ставлюсь із ненавистю.

007 11:37:37
Сергію, як ти ставишся до ініціативи щодо створення Комітету захисту України, до якого увійшли письменники? Не було бажання долучитися до цієї ініціативи?

Moderator 12:06:38
Сподіваюсь, ми з видавництвом «Фоліо» зможемо її презентувати на Львівському книжковому форумі. До того в «Кур’єрі Кривбасу» має з’явитись журнальний варіант роману. Де будуть відбуватись презентації – я поки що сказати не можу, але Ви так чи інакше побачите рекламу. Зокрема, на сайті «Буквоїд».

Дмитро 41 14:59:57
Шановний Сергій, ваша нова книжка вийде у вересні. можна дізнатись коли точніше, і в яких магазинах Харкова буде відбуватись презентація?

Moderator 12:01:12
Я про це ще не думав, але дякую за ідею. Можна було б зібрати другий том. Скажімо, з творів зовсім інших авторів. У Харкові сьогодні «живе і працює» величезна кількість цікавих молодих письменників, про яких я на момент укладання «Готелів Харкова» просто не знав. Тому цілком можливо, що наступного року щось подібне з’явиться. Тут ще така річ, що самі «Готелі Харкова» потрапили до маркетингової діри. Мало хто зрозумів, що це за книга і про що вона. Я сам час від часу зустрічаю її в харківських супермаркетах в розділах, де продаються путівники та мапи Харкова.

Jenny 11:51:57
Чи планується “друга серія” “Готелів Харкова”? Якщо так, то за яким принципом вона буде побудована: нові твори тих самих авторів, чи, можливо, лише нові імена? Вдячна

Джерело: http://bookvoid.com.ua/chat/